Останні кілька років жанр горорів переживає справжній ренесанс. Завдяки відносно невеликими бюджетам і вельми високому відсотку прибутковості, студії регулярно виділяють гроші та дозволяють авторам вільно творити і експериментувати. Настільки сприятливі умови приваблюють багатьох молодих і амбітних режисерів, які, у свою чергу, і дають горорам те саме нове дихання.
Одним із найгучніших імен нового покоління горор-мейкерів можна сміливо назвати Осгуда «Оза» Перкінса. Майбутній режисер народився в акторській родині Ентоні Перкінса («Психо») та Беррі Беренсон («Люди-коти»), а тому його життя від самого початку було нерозривно пов’язане з кіно. Як актор, Оз дебютував ще у 9-річному віці, зігравши разом із батьком у сиквелі «Психо» в 1983, а ось режисерського дебюту довелось почекати трохи довше — аж до 2015.
Втім, щойно він почав знімати — його вже було не зупинити. Тільки за останні два роки Перкінс зрежисував 3 повнометражні фільми. Рік тому в українських кінотеатрах можна було побачити психологічний трилер «Довгоніг», який отримав схвальні відгуки та мав феєричні фінансові показники. У 2025 ми вже встигли переглянути комедійний слешер «Мавпа», заснований на оповіданні Стівена Кінга, а тепер настала черга і «Хранителя».
То в чому ж секрет такої продуктивності? Як не дивно, цьому посприяли страйки голлівудських гільдій акторів і сценаристів у 2023 році. Вони поставили на паузу виробничий процес «Мавпи», але Осгуд не хотів сидіти без діла і знайшов доволі елегантне рішення. Аби зняти фільм, уникнувши обмежень американських профспілок, він найняв канадського сценариста й канадських акторів, які не входили до вищезгаданих гільдій. Саме так, за невеликий період трудових страйків, і було знято фільм, про який ми сьогодні говоримо.
Головна жіноча роль у новій картині дісталась титулованій канадській акторці Тетяні Маслані, з якою Перкінс якраз працював над «Мавпою». У своєму професійному активі вона має спеціальний приз журі кінофестивалю «Санденс» за фільм «Висхідна зірка» та «Еммі» за Найкращу жіночу роль у серіалі «Темна сирітка». Її екранним партнером став Россіф Сазерленд, син легендарного актора Дональда Сазерленда («Двадцяте сторіччя», «Голодні ігри») та зведений брат Кіфера Сазерленда («Меланхолія», «Коматозники»).
Сюжет «Хранителя» розпочинається з того, що закохана пара відправляється до заміського фамільного будиночку чоловіка аби провести там романтичний вікенд. Однак, враховуючи жанр фільму, усі ми розуміємо, що їх планам навряд судилося реалізуватись. Події починають набувати неприємного характеру майже одразу. Спершу загадковий торт з’являється нізвідки, одночасно приваблюючи та лякуючи Ліз, а потім ще й дивакуватий кузен Малькольма порушує спокій та інтимність святкової вечері. Далі розповідати не будемо, адже спойлери можуть сильно зіпсувати враження від перегляду.
Фільм не стільки лякає свого глядача, скільки тримає його в напрузі. У ньому всього кілька скрімерів, натомість є перманентно зростаюче відчуття тривоги від нерозуміння того, що відбувається всередині будинку. Делікатними режисерським мазками Осгуду Перкінсу вдається створити гнітючу атмосферу дискомфорту й небезпеки, яка просочує фільм із першої до останньої хвилини.
Втім жахливе та огидне тут теж буде, можете не сумніватись. У деякі моменти, ближче до фіналу, ідея викликати до будинку якогось Відьмака, уже не здається такою абсурдною, адже тут для нього безумовно знайдеться робота.
Після перегляду «Хранитель» залишає післясмак значно ближчий до «Довгонога» з його містичною загадковістю, ніж до комедійного постмодернізму «Мавпи». Це кіно про могутність та привабливість темних сил, але насамперед воно про людей, які часом бувають жахливішими за будь-яких потойбічних створінь. Мовою горору режисер говорить про демонів, яких ми породжуємо своїми вчинками, та про наслідки, які неминуче нас наздоганяють.
Читайте також: Історія про сестер, демона і покинуте місто – рецензія на фільм “Прокляття Шелбі Оукс”
