Років з 20 тому був просто бум на всілякі паранормальні явища, з’явилось багато ентузіастів, які вивчали надприродні і моторошні події, досліджували місця, де вони відбувались, а з появою YouTube – ще й активно про це розповідали аудиторії. Тоді ж була нова хвиля горорів у стилі found-footage (знайдена плівка), коли дія відбувалась від першої особи і досліджувалось щось таємниче завдяки знайденим доказам. Цього року популярний кінооглядач Кріс Стакманн, заручившись продюсерскою підтримкою Майка Фленаґана (“Одне ціле”, “Довгоніг”) зняв свій перший повнометражний горор “Прокляття Шелбі Оукс”. Як говорив сам Стакманн, він хотів віддати данину фільмам на кшталт “Відьми з Блер”. Що з цього вийшло – пише ПроШоКіно.
Сюжет фільм
Фільм починається як розслідування з псевдо документальними елементами у стилі «знайденої плівки» – кадрами, які нібито були зроблені героями і додавали ефекту «справжньої» події. 12 років тому зникла сестра головної героїні Мії – Райлі. Вона разом з трьома іншими учасниками YouTube-каналу “Паранормальні параноїки” відправились досліджувати містечко Шелбі Оукс десь в Огайо. Проте через деякий час були знайдені тіла команди, а Райлі зникла. Але через 12 років до Мії потрапляє плівка, на якій записані кадри вбивств друзів Райлі і те, як її викрали. Крім того, жінка розуміє, що демон, який вона разом з сестрою бачили в дитинстві, повернувся. Звісно, вона свариться з чоловіком і сама їде шукати сестру. Усі 12 років вона не могла завагітніти і на цьому автори акцентували. У кінці фільму стане зрозуміло чому.
Виконання й враження
Перша частина фільму працює ідеально – ефект документалістики, динамічна оповідь, швидке введення в суть, занурення. Проте згодом навіть при збільшенні темпу та зростанні напруження, місцями виникає відчуття неясності історії, нечіткості, нелогічності та клішованості. Фільм задає настрою і, без сумніву, показує потенціал режисера. Стрічка точно розбавить список уже звичних горорів, проте не вимагайте від неї занадто багато.
