Літня спека жене народ у кінотеатри, де за переглядом фільму під кондиціонерами можна трохи охолонути. Але в кінозалах цього вікенд нас чекає “гаряча” прем’єра. Чи гаряче буде глядачеві під час перегляду свіженького фільму-катастрофи “Смерчі” (Twisters), з’ясовував журналіст ПроШоКіно.
Нові “Смерчі” мають передісторію, яка, з одного боку, привертала до нової стрічки увагу, а з іншого – змусила її творців створювати продукт на рівні.
У 1996 році в прокат вийшов фільм “Смерч”, який заробив у прокаті майже півмільярда доларів і навіть був висунутий на “Оскар” у двох номінаціях (за найкращі візуальні ефекти та звук). Правда і на “Золоту малину” його теж висунули, але хто ж погане пам’ятає. Герої того фільму у виконанні Гелен Гант та Білла Пекстона – сміливі метеорологи намагалися розробити методику передбачення виникнення торнадо і лізли зі своїми експериментами в пекло десь посеред Оклахоми.
Читайте також: Озброєні, небезпечні та комічні. Рецензія на фільм “Погані хлопці-4”
Майже через тридцять років Warner Bros. Pictures та продюсер Френк Маршалл вирішили ще раз заробити на історії про мисливців на торнадо. Відразу домовимося – нові “Смерчі” – це не сиквел і не римейк, а просто ще одна історія з життя безстрашних спеціалістів, які намагаються зрозуміти суть торнадо та шукають методи, як з ними боротися.
Події відбувається у ковбойському штаті Оклахома. Справа в тому, що потужні атмосферні вихори є фішкою цього штату, в якому клімат характеризується частими взаємодіями холодних і теплих повітряних мас, що й породжує картинні смерчі. Звичайно, місцевих жителів ці чудеса природи зовсім не тішать, оскільки жадібні хоботки торнадо нишпорять по “оклахомщині” з кожним роком дедалі активніше. І прикро, що боротися з цим смертельним явищем людство досі не навчилося.
Читайте також: Остання жінка Синьої Бороди: рецензія на фільм “Гамбіт королеви”
Кейт (Дейзі Едгар-Джонс) виросла в Оклахомі і вміла дуже вдало передчувати смерчі. Володіючи метеорологічним даром і добрим серцем, Кейт завжди мріяла знайти спосіб, як знешкоджувати торнадо. Однак один із її студентських експериментів призвів до того, що дівчина втратила трьох найкращих друзів, у тому числі і свого коханого – їхнє життя забрав смерч найвищої категорії F5. Після того кошмару Кейт втекла від смерчів до Нью-Йорка, де кілька років вивчала характер штормів лише через екран комп’ютера. Проте її давній друг Хаві (Ентоні Рамос), якому також вдалося вижити в тій колотнечі зі смерчем F5, переконав Кейт приєднатися до команди мисливців на торнадо, щоб бути однією з перших, хто побачить у дії нову систему стеження смерчів, засновану на військових технологіях. Кейт повертається в Оклахому, де зустрічає нові смерчі та нове кохання.
Актриса Дейзі Едгар-Джонс – безперечна удача цього фільму. Зірка детективної драми “Там, де співають раки” зачарувала всіх своєю здатністю дуже правдиво існувати в дикій природі. У “Смерчах” Дейзі вже не просто красива дикунка, а дівчина-вчена і її сильна харизма, яка так особливо поєднується з ніжністю та жіночністю, знову робить фільм. В “Смерчах” у Едгар-Джонс склався відмінний дует з красенем Гленом Павеллом (“Топ Ган: Меверік”), який грає у фільмі суперзірку соцмереж Тайлера – знаменитого “приборкувача торнадо”.
Глядачі разом з Кейт і Тайлером перенесуться на рівнини Оклахоми в розпал сезону смерчів. Ось тільки чи вдасться глядачеві отримати бажану дозу адреналіну – це питання. Дивна річ, здавалося б у фільмі є видовищність, є вражаючі спецефекти, є смертельна небезпека, але драйву немає, і гострих відчуттів теж немає. Немов хтось весь час притримує коней, щоби надто не налякати глядача. “Реалізм? Та в топку його, адже у фільму рейтинг 12+”, – схоже саме так подумали творці фільму. Скажемо прямо, перший «Смерч» виглядав у своїй смертельній небезпеці набагато правдоподібніше. Можливо це сталося тому, що під час тих зйомок переважно використовувалися аналогові спецефекти, а «Смерчі» – суцільна комп’ютерна графіка. Один метеоролог охарактеризував новий фільм як «дуже зайнятний» і це, здається, ідеальна рецензія на те, що вийшло.
Читайте також: Дорога в нікуди: рецензія на фільм “Байкери” з Остіном Батлером та Томом Гарді
Крім того, все в цій історії трохи пріснувато: і паніка не паніка, і кохання не кохання, і порятунок людей – не епічні, а антагоністи і зовсім мляві. І не в сценарії, написаному Марком Л. Смітом, співавтором «Легенди Г’ю Гласса», справа. Схоже, продюсери поставили не на того режисера. Лі Айзек Чун зняв драму «Мінарі». Цей гімн простим людям, як його охарактеризували критики, здобув сотні нагород, у тому числі й шість номінацій на “Оскар”, одна з яких перемогла. Але творець талановитого авторського кіно не обов’язково здатний добре зняти фільм-катастрофу. Що змусило продюсерів утвердити цю кандидатуру? Можливо той факт, що він за фахом еколог або тому що “Мінарі” здебільшого знімали в Оклахомі. В результаті Чуна не зміг зробити нічого оригінального зі старим матеріалом, який потрібно було просто переказати з урахуванням усіх нових технологій, народжених кіноіндустрією за три десятки років.
Як знавець людських душ, режисер спробував зняти одночасно і драму, і мелодраму на тлі буйства торнадо, але це не спрацювало, незважаючи на чудову акторську гру, дуже якісні крупні плани та гарні діалоги. Тому що “Смерчі” для глядача – це насамперед атракціон гострих відчуттів на межі смерті. Однак, коли в момент кульмінації історії тобі хочеться сказати “не вірю”, 200 мільйонів бюджету тануть разом із торнадо, яке за законами жанру людям таки вдається перемогти.
Читайте також: Німий крик: рецензія на фільм “Тихе місце: День перший”
