У кінотеатрах стартував прокат фільму “Тихе місце: День перший” (A Quiet Place: Day One) – приквелу горорів “Тихе місце” та “Тихе місце 2”. Головні ролі в стрічці виконали Люпіта Ніонго та Джозеф Квінн, чиї кар’єри стрімко злетіли після “Чорної пантери” та “Ми” і “Дивних див”.
ПроШоКіно розповідає, чим цікавий цей фільм і чому його варто подивитись.
Онкохвора поетеса проживає в хоспісі на окраїні Нью-Йорка разом зі своїм котом Фродо (невеличка відсилка до “Чужого”). Одного дня вона приїздить в центр міста разом з іншими пацієнтами подивитись виставу та поїсти піцу. В цей час планету (ну і Мангеттен зокрема) атакують іншопланетяни – чудовиська без очей, але з ідеальним слухом.
Кіт Фродо знаходить Еріка і приводить його до Сем. Цей миттєвий зв’язок між самотніми душами здається дещо надуманим, хоча й зворушливим. Багато деталей, які говорять самі за себе і, на перший погляд, здаються незрозумілими. Ну навіщо Сем передивлятись залишені книги і ще й нюхати їх, коли життя висить на волосинці, а чудовиська винищили пів планети? Вона згадує чи намагається запам’ятати історію, зафіксовану в ароматі. Вона смакує останні залишки людства.
Акторська гра Люпіти Ніогно викликає захват. її персонаж пропрацьований. Її постапокаліптична героїня ніби в німому кіно, але ви цілком вірите як у її відчай, так і в її рішучість. Що стосується Джозефа Квінна, то його герой чіпляється за знайдену живу душу, як за соломинку для спасіння свого життя.
Це важка, емоційна, похмура, але водночас, і життєствердна історія про початок кінця світу. Режисерську естафету отримав Майкл Сарноскі (“Свиня” з Ніколасом Кейджем), який разом із сценаристом і режисером оригіальних фільмів Джоном Красінскі написав сценарій і цього приквелу. І хоча є пара недолугих сюжетних моментів і просто надмірна залежність від кота, це все ж сильний горор-приквел.
Читайте також: Дорога в нікуди: рецензія на фільм “Байкери” з Остіном Батлером та Томом Гарді
