На великі екрани з 1 березня вийшло романтичне фентезі «Мавка. Справжній міф». На відміну від звичних нам героїв, цей фільм занурюється у значно давніші та подекуди темніші пласти українського фольклору. Одним із консультантів фільму виступив відомий етнолог, дослідник української міфології Володимир Галайчук. ПроШокіно розпитали його про те, ким насправді були мавки, чому їх боялися наші предки та чому цей фільм пропонує зовсім інший погляд на історію, ніж класична драма Лесі Українки.
Читайте також: Алеся Романова розповіла про роль русалок у фільмі «Мавка. Справжній міф»
— Глядачі звикли до Мавки як до ніжного символу природи. Наскільки «Мавка. Справжній міф» відходить від канону «Лісової пісні»?
Варто розуміти, що сама Леся Українка свого часу здійснила потужне авторське переосмислення. Вона взяла за основу народні повір’я, але зробила свою Мавку доброю, мрійливою, наділила її людською душею та здатністю до самопожертви. Це була висока література, де міф став алегорією.
У нашому фільмі ми повертаємося до того, як мавку сприймав народ сотні років тому. Це реальна трагедія людського життя, що обірвалося на межі. Фільм показує мавку як істоту іншої природи — небезпечну, тужливу і сповнену сили, яку важко осягнути живому.
— У народних уявленнях мавка — це обов’язково померла дівчина?
Так, і це ключове. Мавка (або нявка) — це душа дівчини, яку ховали як до шлюбу, у весільному вбранні. Саме тому в нашому фільмі такий акцент на автентичних костюмах, вінках та стрічках. Це не просто декор, це «спорядження» в інший світ.
Головна відмінність мавки від русалки — це її вигляд ззаду. У переказах вона «відкрита», через її спину видно нутрощі. Це маркер того, що перед вами не жива людина, а потойбічна істота. Творці фільму знайшли дуже влучне художнє рішення. Замість фізіологічної відкритості, ми бачимо на спині мавки татуювання латаття. Воно пульсує та світиться залежно від її емоційного стану.
— Чому в легендах мавки завжди полюють на молодих хлопців? Це помста?
Це не стільки помста, скільки спроба «взяти собі пару». Оскільки ці дівчата померли неодруженими, вони прагнуть завершити свій цикл тут, серед живих. Вони топлять хлопців або заманюють їх у провалля не з чистої злості, а щоб забрати до себе, у свій світ. Це створює неймовірне напруження в сюжеті фільму: кохання між людиною та мавкою — це завжди гра зі смертю.
— А як щодо знаменитого «лоскотання до смерті»? Це теж частина міфу?
Абсолютно. Але в народі це мало і природне пояснення. Коли на Трійцю цвіло жито, люди часто страждали від алергій або нападів ядухи прямо в полі. Ці смерті приписували русалкам та мавкам.
— Чому зараз, у 2026 році, ми знову і знову повертаємося до цих прадавніх історій?
Звернення до власних міфів — це питання національного виживання та ідентичності. Міфологія — це ДНК культури. Ми довго дивилися на чужих ельфів чи вампірів, забуваючи, що наш «бестіарій» значно глибший і драматичніший.
Зараз надзвичайно важливо розвивати свою культуру через такі масштабні проєкти. Це дає нам коріння, відчуття опори. Коли ми розуміємо, у що вірили наші предки, ми краще розуміємо, ким ми є сьогодні. Фільм «Мавка. Справжній міф» — це класне сучасне кіно з молодими красивими акторами, неймовірною природою та візуальними спецефектами, які розкривають нам і світу українську культуру та історію по-новому.
«Мавка. Справжній міф» у прокаті з 1 березня в кінотеатрах України!
