У прокат вийшла українська романтична комедія “”Потяг Червона Рута”. Сценарії для фільмів з кіновсесвіту “Потягів” пише команда у складі: Олексій Приходько, Ярослав Стень та Богдан Гациляк. На гала-премʼєрі фільму ПроШоКіно поспілкувалося з Богданом Гациляком, який розповів нам і про “Потяг “Червона рута” і про майбутню комедію “Скажене Різдво”, а ще про зовсім нові проєкти і трішечки про те, якій сценарій мріє створити.
Читайте також: Як Стас Боклан Рудинського провчив, а Шон Пенн заспівав — огляд фільму “Потяг “Червона рута”
— Богдане, яким для вас є “Потяг “Червона Рута”?
— Це особливий проєкт. Для нас, напевно, це найбільш відповідальний фільм у нашій фільмографії, тому що все сказано двома словами Червона рута”! Мені здається, що ми всією командою зробили тепле, сімейне кіно. Ми вклали в нього всю душу, тому дуже сподіваємося, що це кіно сподобається українцям, як в Україні, так і за кордоном.
— Ще раз для тих, хто цей фільм не бачив, розкажіть, про що там мова.
— У нас, як завжди, в фільмі є кілька сценарних ліній, які об’єднуються локацією “потяг”. В перших двох фільмах одним з головних персонажів був Микола Іванович (Стас Боклан) — провідник, який пішов на пенсію. А ось долею випадку він знову сідає у потяг, а там вже працює молодий провідник (Олександр Рудинський), для якого це перший рейс. І от два світи зійшлися — один досвідчений провідник, який пропрацював 40 років на залізниці й молодий, тільки після коледжу, але амбітний і впевнений, що він знає все краще за всіх. На цьому побудована одна з ліній в цьому фільмі.
Ну, і звичайно у нас є любовні лінії. Одна з головних обертається навколо героїні, на імʼя Тамара з першого фільму “Потяг у 31 грудня”, яку грає Катерина Кузнецова. В першому “Потязі” Тамара дізналася про зраду чоловіка й от зараз сама виховує трьох дітей й, в принципі, вже не вірить в любов. Але все змінює потяг під назвою “Червона рута”, бо вона сідає у потяг одинокою жінкою, а виходить з нього закоханою і щасливою.
— Впевнена, що фільм всім сподобається, бо він, дійсно, класний. А розкажіть, що у вас в планах на майбутнє?
— Ой, ви знаєте, нам поки що треба видати те, що ми назнімали й готуємо. 24 серпня на Київстар ТБ вийшов наш фільм, який стане першим повним метром на Київстар ТБ і взагалі на українських платформах — він називається “Готель Соколине Сяйво”. Тобто цей фільм не можна буде подивитись в кінотеатрах, а лише на платформах і нам цікаво, як це спрацює. Це нова ніша для українського кіно — робити фільми під платформи. Ну, так, як це роблять зараз на Netflix та на інших світових платформах.
Ну, а на зиму у нас готується романтична комедія “Емілі в Emily”. Прем’єра фільму 10 лютого напередодні Дня закоханих, а зараз ми в очікуванні першого драфту монтажу. Нас Олексій Єсаков (режисер фільму, – Авт.) повинен порадувати, що ми там назнімали.
— Я чула, що ви готуєте сценарій нового серіалу.
— Так, в планах у нас е, скажімо так, “смачний” серіал. Він буде про певний вид смачних наїдків. Але поки що деталі проєкту — це таємниця.
— Тобто це не чергова історія про нового шеф-кухаря?
— Ні, не про шеф-кухаря і, взагалі, це не ресторанна тематика. Та розкрити секрет не можу, бо зараз процес підготовки на піку і, якщо все буде добре, з вересня ми почнемо його писати.
— Тим же складом сценаристів, що і “Потяг”, ви написали сценарій до комедії “Скажене Різдво”. Я чула, що знімання фільму вже завершується.
— Так, ми зараз у знімальному періоді — залишились ще кілька днів. А премʼєра фільму “Скажене Різдво. Всі в зборі” вже 26 листопада. Тобто на нас холодною осінню чекає дуже тепла історія, яка, нам всім так здається, буде всім українцям по вайбу.
— Це буде щось подібне до трьох фільмів про“Скажене весілля”?
— Не таке, прямо скажу. Інакше. У новому фільмі буде більше змісту і він буде трохи іншим. Я люблю попередні фільми кінофраншизи — я їх не писав, писали мої колеги, але вважаю, що це кіно на той час показало, що українські фільми можуть заробляти в кінотеатрах — люди на нього пішли. Тому це кіно виконало свою місію.
— Як ви вважаєте, в чому все ж таки популярність проєкту “Потяги”?
— Можливо локація. Бо всі люди їздять в потягах, переживають в них великі і маленькі пригоди, але до цього українських фільмів про потяг не було. А ми ж всі любимо дивитися детектив “Вбивство у Східному експресі” чи постапокаліптичний серіал “Крізь сніг”, коли все Земля замерзла і люди, що вижили, мчать навколо планети у гігантському потязі, який ніколи не зупиняється завдяки вічному двигуну. Це до слова про локацію. Плюс у нас не було своїх фільмів про Новий рік та Різдво. Дивіться, чому “Скажене весілля” показували на всі новорічні свята, тому що, хоча воно і не про Новий рік, але у нас фільму, який би виконував місію…
— … української “Іронії долі”, ще не було.
— Ну, можна і так сказати. Тобто не було фільму, який традиційно відповідав би духу свята для цілого народу. А тут з’являється одразу “Потяг у 31 грудня” і на наступний рік “Потяг у Різдво” і одразу закриває цю “святкову” нішу.
А ще серед плюсів “кіновсесвіту “Потягів” несумнівно акторський склад — бо в кадрі наші найкращі актори. Ну, і талановиті режисери доклали руку до популярності проєкту. У нас в кожній з трьох частин інший режисер і в цьому, як на мене, свій плюс, тому що потяг — це замкнутий простір і кожен новий режисер приносить своє бачення як
як його розкрити, як його показати, під яким кутом. І можливо тому воно працює. Правда поки що я не можу сказати, як піде “Потяг “Червона рута”. Ми сценаристи в цьому сенсі дуже забобонні — от вийде, піде, буде статистика, будуть цифри, тоді й поговоримо про успіх чи неуспіх проєкту.
— А чи є у вас, як сценариста, мрія, тобто якась історія, якийсь інакший жанр?
— Є звичайно. Ну, наприклад, ми уже розробляємо серіал де герой не буде у прямому розумінні героєм. Зараз, якщо дивитися класні серіали, є багато історій про героїв, які не перемагають всіх і все, які не ідеальні по характеру і в яких закохуються не всі жінки цього світу.
Ми хочемо створити героя, який стоїть між вибором “погано і дуже погано”. І таких героїв теж люблять, за них теж переживають, тому що глядач бачить, в яких він умовах приймає рішення. Чи це буде сучасний світ, чи це буде історичний, подивимося. Якщо взяти наші історичні перипетії, там дуже багато є що показувати.
Що до моєї особистої мрії, то я б волів написати сценарій художнього фільму про добу УНР і Михайла Грушевського. Мені дуже хотілося б розповісти про те, які важкі та складні рішення приймали люди в той час. Зараз, через ціле століття легко сказати: “О, нічого у них не вийшло, нічого вони не втримали”. Але УНР була, вони її зробили, а чому не втримали, то про це у фільмі й поговоримо. Просто як це наш глядач сприйме, бо там насправді були й внутрішні чвари, які завадили. Так, як і зараз, тоді були якісь групи, які між собою по інтересах кучкувалися і виступали проти інших. Хоча треба було забути про ці свої інтереси й всім разом працювати на єдиний інтерес держави.
— А що ви скажете про те, що Володимир Зеленський в Івано-Франківську під час розподілу “Тисячовесни” сказав, що хотів би бачити в Україні багатосезонний історичний серіал “Київська Русь” рівня канадсько-ірландських “Вікінгів”.
— Я чув це.
— Ну так в чому проблема? Не розумію, чому ніхто досі не підхопив цю історію.
— Думаю, що на другу “Тисячовесну” подадуть 50 подібних ідей. Але це дуже дорогий серіал. Ви уявляєте, от зараз на наступну “Тисячовесну” хтось подається з таким проєктом в 12 серій. Це грандіозний бюджет, щоб його зняти доладу. І ця людина одразу попадає під хейт всіх представників кіноіндустрії. Ну, бо чому це йому всі гроші, а нам нічого. А це тільки так, тому що подивіться бюджети “Вікінгів” — там мільйони одна серія коштує. А ми знімаємо, в порівнянні з тим, за дуже смішні гроші, та ще й кіно за яке не соромно і на яке ходять.
— Але ідея дуже гарна, тому що зараз всі українці шукають своє коріння. Багато хто каже, що, типу, мої предки були вікінгами.
— Ну, я впевнений, що таке кіно з’явиться рано чи пізно. Ну, якщо чисто моє, я би не туди копав. Я вище сказав про УНР, але це не все. Я — львів’янин, і я любив у школі історію — це був один з улюблених моїх предметів. Тому я б робив спробу знімати про Львів, можливо про Галицько-Волинське князівство, можливо про Львів періоду Австро-Угорщини — він був дуже цікавий, там було багато винаходів. Львів, в принципі, має багато цікавих епох. Хоча він був містом, яке часто загарбували, але все одно мав свою культуру та розвиток. І якщо копнути, там є дуже багато історій навіть про кохання. Коли йдеш по площі Ринок, там кожна будівля має синопсис. Читаєш історію якоїсь будівлі й це ж майже готовий фільм — трохи приперчити, присолити й можна пробувати знімати (посміхається). Але історичне кіно щоби якісне зробити, потрібен бюджет. Це дорога штука.
— Он режисерка Ірина Громозда вичитала у львівських архівах про винахідника гасової лампи й зняла фільм “Всі відтінки спокуси”.
— Та у Львові багато винаходів та починань було зроблено. Та ж львівська залізниця. Перший поїзд на територію сучасної України прибув у 1861 році з Відня на залізничний вокзал до Львова (цей момент вважається початком історії залізниць в Україні, – Авт.). А перший офіційно зареєстрований футбольний матч на теренах України, що відбувся у Львові 14 липня 1894 року. Та про Львів можна говорити довго, але не пишіть те все, бо зараз всі ідеї покрадуть (сміється).
