«Хрещатик 48/2» — нове українське сімейне фентезі, де магія ховається просто в центрі столиці. Продюсер стрічки Олексій Комаровський розповів ексклюзивно в інтерв’ю ПроШоКіно, чому обрав головною адресою саме Хрещатик, як шукав «справжніх» дітей для головних ролей, чому запросив до фільму зіркових батьків та як команда створювала власний стиль українського фантастичного кіно.
Хрещатик — це серце Києва. Чому саме ця адреса стала назвою та головним концептом фільму?
Ми хотіли створити власний український фантастичний світ — і почали з простого питання: а де він міг би існувати? Відповідь була очевидна. Хрещатик знає кожен.
482 рік традиційно вважають роком заснування Києва, я хотів, аби у фільмі були певні повчальні моменти для дітей, закодовані у сюжет, і щоб таким чином вони їх запамʼятали. На Хрещатику існує будинок 48, я вирішив додати /2 — вийшло 48/2. І саме в центрі міста з 482 року ховається ціле царство потойбічників, магії й стародавніх сил.
Як підбирали акторський склад: шукали досвідчених дітей-акторів чи робили ставку на природність і живість?
Нам не потрібні були молоді актори, які просто вміють «грати дітей». Ми шукали живих дітлахів — з енергією, характером і особливою харизмою. Бо варто дитині бути навіть на рік старшою — і в очах уже зникає віра в дива. Історія одразу стає більш підлітковою, а там уже зовсім інші теми й інтонації. Кіра Саяпіна — вже досвідчена юна акторка, яка працює в кадрі з п’яти років. А для Івана Новінського це дебют у великому кіно — його перша роль, і одразу головна. Він підкорив нас своєю безпосередністю та трушністю. Ще з першої хвилини проб я побачив у ньому великий акторський потенціал.
Фентезійна частина фільму вимагає особливих рішень у постпродакшні. Як із цим впоралась команда в українських реаліях?
Чесно, це був цікавий виклик. Частину рішень ми знаходили просто на знімальному майданчику, а деякі спецефекти народжувалися вже безпосередньо в процесі монтажу — і це тривало буквально до останнього дня. Продюсер постпродакшну навіть казав мені: «Льоша, зупинись», а я постійно вигадував щось нове: «Ну давай ще тут встигнемо зробити такий ефект, діти будуть радіти». Команда вже фізично не встигала, бо все це потребує часу, а фільм потрібно було запускати в прокат. Але в підсумку нам вдалося створити власний стиль української магії сучасного міста.
Чи орієнтувались на якісь закордонні зразки дитячого кіно — чи свідомо йшли своїм шляхом?
Надихались, звісно. Голлівуд — законодавець високоякісного стилю, але й управлінець величезних бюджетів. Тому ми шукали своє рішення: оригінально-бюджетне, але таке, що зачепить око.
На великих фентезі-блокбастерах виросло вже не одне покоління, і ми теж через це пройшли. Але копіювати нікого не хотіли — бо це нецікаво ні нам, ні глядачеві. Хотілось зробити фільм, в якому впізнається наш гумор, наша атмосфера, наші фольклорні герої. Я переконаний, що сьогодні глядач якраз і чекає на історії, в яких він бачить себе — а не черговий привіт з Голлівуду.
У вас, як завжди, знялися чимало відомих акторів і медійних персон: Ірина Кудашова, Даніель Салем, Наталка Денисенко, TAYANNA, Григорій та Христина Решетніки тощо. Чому зробили таку велику ставку на них?
Тому що family entertainment — це кіно про родину, і мені було важливо, щоб люди в кадрі розуміли цю тему не з книжок. Вони не просто актори та медійні персони — вони батьки, окрім Ірини Кудашової. І це був один із головних критеріїв кастингу. Коли актор сам є батьком — у нього інша енергія в кадрі, інший погляд на дитину. Це не техніка — це те, що живе всередині.
Які найбільш курйозні моменти виникали під час зйомок? Як справилися з ними?
Щодня. Без винятків. У дитячому фільмі курйози — це не форс-мажор, це робочий процес. Найцінніше — це сміх дітей у кадрі. Справжній, неконтрольований, той, який неможливо зіграти. Вони сміялись з реплік, з жартів, з несподіваних сцен — і цей сміх є у фільмі. Його ні з чим не сплутаєш.
А ще діти нас виховували. Дивились у сценарій і казали: «Так ніхто не розмовляє». І називали нас «пєнсами» — тобто пенсіонерами. Ми, звісно, погоджувались і правили текст. Ну і фінальний курйоз, який підсумовує все: на фото — мій скелет на стільці з табличкою «Стоп. Знято». Приблизно так і виглядає продюсер після зйомок дитячого фентезі. Але воно того варте.
Як реагували перші тестові глядачі — діти? Що вас здивувало в їхній реакції? І чому варто переглянути цю стрічку?
Це треба було бачити на власні очі. Після перегляду діти ще 40 хвилин не могли відпустити Даніеля Салема та Івана Новінського — черга на фото і відео, і жодного бажання йти додому. І саме заради таких емоцій це кіно й створювалося.
