Українське кіно зараз, певно, знаходиться на піку свого історичного розвитку. Якщо у 90-х творчі амбіції митців стикалися із суворою реальністю: відсутністю фінансування та закриттям кінотеатрів, то у 2000-х українські голоси було просто не чути через засилля російського продукту, економічну кризу та несформованість установ, що мали регулювати культурну політику.

З 2014 року у суспільстві формується запит на вітчизняний продукт, що тільки посилився після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Можливо, говорити про повноцінне формування мистецької течії ще зарано, але точно можна окреслити перелік тем, про які говорять сучасні українські автори. І роблять це цікаво та автентично.
Про вічне: конфлікт поколінь
“Стоп-земля” (2021) Катерини Горностай
Шкільна драма про життя українських підлітків: їх проблеми, закоханості, стосунки друзями та батьками. Історія про виклики останнього року навчання та передчуття великих змін у компанії акторів-початківців, електронної музики та неонового освітлення.
“Мої думки тихі” (2019) Антоніо Лукіча
Фільм, з якого Лукіч закохав нас у свої особисті переживання та жарти про зріст. Роуд-муві матері і сина у пошуках рахівського крижня та порозуміння. Історія про те, що батьки – такі ж живі люди, що колись мали амбіції, цілі та плани.

“Люксембург, Люксембург” (2023) Антоніо Лукіча
Історія про двох близнюків (Аміл та Раміл Насірови) та відсутнього батька у країні з однаковою назвою та столицею. Неймовірний внутрішньокадровий гумор, суржик, цікаві візуальні рішення та портрет покоління 90-х: настільки точний та впізнаваний, що плачеш у кінці навіть якщо ти 2003-го.
Спільний болісний досвід: воєнні драми
«Атлантида» (2019) Валентина Васяновича
Фільм-фантазія та дослідження можливих наслідків війни з росією. Перемога сталась: територія звільнена, але знекровлена та населена людьми, що намагаються жити далі. Повільна стрічка, в якій можна побачити волонтерів та ветеранів АТО та Маріуполь. Важливе кіно про ціну перемоги, що дарує віру в те, що життя переможе.

“Бачення метелика” (2023) Максима Наконечного
Історія про роль жінки на фронті, полон, ПТСР та його наслідки. Більшість творчої команди – жінки, а картину знімали ще до повномасштабного вторгнення, тому під час перегляду виникає уявлення про те, що кіно існує у трохи іншій реальності. Щемка історія про вибір жити далі, показана через оптику дрона та чергування химерних снів та не менш химерної дійсності.
“Клондайк” (2022) Марини Ер Горбач
Події відбуваються в одному з сіл Донецької області, де життя однієї родини починає поступово руйнуватися після авіакатастрофи рейсу MH17 та початку російської окупації. Картина-ретравматизація, де фокус з масової трагедії зміщується на особистісну, не менш болючу та страшну.

Дослідження регіонів
“Памфір” (2022) Дмитра Сухолиткого-Собчука
Взірцевий сім’янин Леонід (Памфір) повертається із заробітків, втрачає контроль над своїм життям та повертається до криміналу. Неймовірні Карпати, автентичне святкування Маланки, перетин язичництва та християнства, українського та румунського кордону, традиції та сучасності – це світ Памфіра, який режисер майстерно відбудовував протягом декількох років.
Читайте також: “Памфір”: сучасна буковинська міфологія
“Додому” (2019) Нарімана Алієва
Кримський татарин Мустафа втрачає старшого сина. Він приїжджає до Києва, щоб повернути молодшого додому, а первістка поховати в Криму згідно з мусульманськими традиціями. Особиста історія, в якій режисер проживає втрату батьківщини та брата.

Так це ж було вже: осмислення 90-х
“Я і Фелікс” Ірини Цілик
Драма дорослішання з Юрієм Іздриком у головній ролі. Картина-екранізація автобіографічної книги “Хто ти такий” Антона Чеха – чоловіка режисерки, роль якого втілив їх син – Андрій Чередник. Історія про пошуки вчителя, рольової моделі та себе на фоні хитких пострадянських років.
“Носоріг” (2021) Олега Сєнцова
Історія про бандита на прізвисько “Носоріг” та українські бандитські 90-ті. Міцно знята та змонтована кримінальна драма без романтизації бандитизму з цікавим антигероєм, роздумами про вибір та спокуту.

«Коли падають дерева» (2016) Марисі Нікітюк
Чуттєве дослідження болісного підліткового кохання на фоні кризових часів. Дев‘яності очима дитини, магія серед трясовини реальності та калейдоскоп сюжетних ліній.
Читайте також: Українські фільми, які потрібно подивитись кожному