Міжнародному фестивалю актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM цього року 10 років! Попри складні виклики, карантин та повномасштабне вторгнення – фестиваль лишається однією з найбажаніших культурних подій від року до року. У 2023-му році LINOLEUM відбудеться офлайн, попри всі виклики повномасштабного вторгнення.
Фестиваль пройде з 4 по 8 жовтня на території першого інноваційного парку в Україні – UNIT.City за підтримки програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України», посольства Швейцарії в Україні, а фінансування здійснюється зі Стабілізаційного фонду культури та освіти 2023 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. Тема LINOLEUM 2023 – «Життя-Буття». ПроШоКіно
Цього року кінофестивалю LINOLEUM – 10 років! Розкажіть, яким був перший фест 10 років тому, з чого починалось і як вдалось зробити його таким впізнаваним і в той же час несхожим на інші.
Вперше фестиваль відбувся у 2014 році у галереї Лавра. Того року він тривав майже місяць та був більше схожий на галерейний формат, куди можна було прийти та дивитися фільми на плазмах у різних місцях. Такий був першочерговий задум його засновника Михайла Царьова, який захоплювався цим мистецтвом та колекціонував роботи сучасних художників. На той час ми тільки почали вивчати, що взагалі відбувається у світі української анімації.
Запрошували авторів виступати та розповідати про свої роботи. Персонально для мене це був просто проєкт, оскільки я більше виступала координатором, ніж організатором. Проте було очевидно, що фестиваль все ж таки треба було робити у більш класичному форматі, відповідно і більш насиченим. У 2015 кінофестиваль проходив вже чотири дні та десь у 2018 чи 2019 перейшли на класичний формат – 5 днів.
Кожного року ми обирали нову локацію, таким чином поступово збільшуючи нашу аудиторію, запрошували іноземних гостей, які дійсно могли надихнути та зробити свій внесок у розвиток саме незалежної анімації. Було складно, адже чисто анімаційний фестиваль є нішевим і, звісно, змінити думку широкої аудиторії щодо можливостей цього виду мистецтва може зайняти декілька років як мінімум. Тому у певний момент ми почали їздити іншими містами України з показами та дискусіям, колаборувати з локальними культурними менеджерами, які допомагали просувати нам фестиваль. Повертатися з року в рік та нарощувати свою аудиторію.
Не забували й про просування української анімації закордоном. Я думаю, що робить LINOLEUM особливим, навряд чи унікальним, те, що ми дійсно залежимо та дослухаємося до побажань аудиторії як професійної, так і глядацької. Звісно можна зробити фестиваль виключно експериментальної анімації, але шанси, що туди мало хто прийде – великі. Тому треба йти від зворотного – зацікавлювати людей так, щоб в результаті й експериментальна анімація мала солд-аут (до речі такі кейси вже були).
Які трансформації пережив LINOLEUM за 10 років? Як змінювались слогани та теми?
Вже так традиційно склалося – кожного року була нова тема. Тема має відповідати обставинам, в яких ми зараз конкретно знаходимося, як правило. Ми вирішуємо, щодо теми десь в грудні місяці, тобто за дев’ять місяців, фактично до проведення самого фестивалю. І це такий певний брейншторм, командна робота. Для початку, ми дивимося, які тенденції у сфері культури, у сфері мистецтва, політичні так само, що взагалі зараз змінюється у світі. Після того ми накидуємо список ідей, тому що тема має бути коротка, назва теми має бути коротка. Вона повинна мати класне звучання, як англійською, так і українською. Тому що в нас міжнародний фестиваль, а інколи з цим бувають складнощі.
Читайте також: Карпатський Гірський Міжнародний кінофестиваль оголосив повну програму
Чесно кажучи, всіх тем я вже й не згадаю, які у нас були за 10 років. Але, наприклад, до повномасштабного вторгнення ми, звісно, вже мали тему. Почалося вторгнення і, звісно, ця тема вже була абсолютно не релевантною до того, що відбувалося навколо. Більше того, ми взагалі не розуміли, чи буде фестиваль чи ні, в яких обставинах, тому що ми відкривали заявки, тоді я пам’ятаю, здається, буквально за пару днів до початку вторгнення, 20 лютого. Відповідно, тему довелося змінювати і, знову ж таки ми дуже мучилися з цим. Ми все ж таки вирішили, що це буде неприйнятний контент, але були проблеми в значенні. Тут важливо не просто назва теми, але і опис цієї теми. Коли ми задумали цю тему, це, власне, було те, що Європа й інші країни світу не готові були сприймати те, що відбувається в Україні, так як воно є насправді.
Але коли вже підходив час до проведення фестивалю, ми зрозуміли, що це теж перестало бути актуальним, тому що почала йти допомога від країн. Відповідно, воно б звучало, не дуже гарно по відношенню до партнерів, які нам дійсно допомагають. В результаті ми зупинилися на значення цієї теми, яке виплило вже під час моїх подорожей різними фестивалями. Про те, що неприйнятний контент – це небажання бачити якусь певну проблему, неправильність у транслювання російської культури під час вторгнення в Україну.
Цього року ми вирішили, що людям все ж таки треба релакснути, не нагадувати по 10 разів на день, що в країні війна, нам усім потрібно інколи відволікатися. Звісно, ми не можемо оминути цієї теми. Вона все одно буде присутня у фільмах, особливо українських, але тим не менш. Важливо тут і дати людям розраду. Взагалі наш концепт побудований навколо мемів, які народилися минулого року. Та здебільшого фільми, які ми показуємо цьогоріч, навіть якщо вони важкі, навіть якщо там описується травматичний досвід, вони все одно дають певну надію. LINOLEUM трансформується відповідно до викликів і сучасних тенденцій.
Який бюджет фестивалю і хто його підтримує: фінансово, медійно, тощо? Бо, наприклад, минулого року держфінансування не було із зрозумілих причин. Хто береться допомагати.
Так, минулого року нам зрізали фінансування. Тим не менше, ми все одно вирішили проводити фестиваль. Тут величезну роль зіграла підтримка British Council Ukraine з якими ми створили проєкт I’M FINE! про ментальне здоров’я. Наш давній партнер MEGOGO, який як і у 2020 році, взяв на свою платформу усі фільмі та зробив їх доступними у декількох країнах. Projector Online Video Library які зайнялися трансляцією усіх лекцій. Креативна агенція Mate повністю забрали на себе дизайн. Ну і звісно іноземні партнери, які допомагали збирати донати на фестиваль та давали фільми на безоплатній основі. Проте кожного року фестиваль стабільно підтримує анімаційна спільнота і я знаю, якщо мені буде потрібна допомога, я завжди зможу про неї попросити.
Розкажіть більше про анімацію в контексті фестивалю. Яка програма і власне, як вона змінювалась протягом 10 років?
Ми завжди експериментували, проте за 10 років прийшли до певного концепту. Три конкурсних програми – міжнародний, комерційний та національний. У міжнародному у нас виходить завжди 5 блоків. Кожен з них має певну спільну тему та вибудуваний таким чином, аби викликати відповідні емоції у глядача.
Взагалі програмування це дуже цікава психологічна річ, від якої залежить з якими думками та настроєм глядач вийде з зали. Цим ми займаємося разом з Жанною Озірною і, здається, сформували непоганий тандем. З 2017 року Юля Кузнєцова почала створювати круті підбіркі української ретроспективи, роботи, про які вже давно забули або не звертали уваги. Навряд чи пересічний глядач знав багато про українські горори, еротику, жінок-бунтівниць у вітчизнязних українських фільмах, тим паче анімаційних. Так само Юля курувала експериментальну анімацію та відеоарт і я вважаю, що це одні з найсильніших програм фестивалю.
З 2018 у нас з’явилася Ladies First, фільми створені жінками про жінок. Ми робили і покази VR анімації, але буду відвертою, хорошого контенту у цій царині небагато. З 2019 року до нас приєдналася Аня Ігнатова і повністю взяла на себе програму для дітей. На сьогодні це аж 5 блоків, розділених відповідно до стандартів вікових категорій (3-6, 7-9, 10-12 та 13-16), а також ми даємо шанс і юним творцям представити свої роботи у програмі фільмів, створених дітьми та підлітками. Також з 2021 року у нас є окрема програма New Faces, де ми показуємо робити молодих перспективних українських авторів. Додатково ми запрошуємо інших кураторів та представників фестивалів створювати певні тематичні підбірки або робити шоукейс конкретної країни.
Як цьогоріч складалась програма у порівнянні з минулими роками, чи можна щось порівняти?
Нам магічним чином вдаєтьсяне порушувати таймінги за будь-яких умов. Тому програма фактично вже була готова у липні. Звісно вона формується відповідно до «настрою» та умов у яких ми знаходимося. Минулого року програми вийшли занадто важкими, тому ми вирішили цього року сфокусуватися на фільмах, які навіть говорячи на ці важкі теми залишають надію та можуть розповісти про травму нетравмуючим методом. Все ж таки зараз нас здебільшого рятує гумор, і ЗСУ.
Яким чином відбувається відбір?
Щороку ми отримуємо близько 2500 фільмів, відповідно спочатку вони проходять преселекцію. Після стількох років практики ти майже одразу бачиш наскільки цей чи інший фільм підходить до цьогорічної програми чи взагалі є потенційно цікавим. В результаті ми працюємо десь з 700 фільмами, які розподіляємо між собою. Нам не грає ролі чи фільм створений студентом чи досвідченим професіоналом. У нас вигравали і студентські стрічки. Ми також намагаємося урізноманітнити кількість країн, представлених на фестивалі.
Французька анімація одна з найсильніших і ми її отримуємо дуже багато, тим не менш у нас не фестиваль французьких фільмів. Так само ми помітили, що фільми стають все довшими, що виключає можливість показу більшої їх кількості, тому ми намагаємося міксувати. Для нас не принципово скільки нагород чи номінацій отримала робота, доволі часто ми їх і не беремо. Також бувають випадки, коли фільм класний, але він просто не вписується у нашу програму. Тому програмування це і про вміння жертвувати.
Як за вашими відчуттями, змінювалась актуальність фестивалю та його сприйняття з роками, а особливо за останні 2 роки?
Фактично це про наші теми, ми підлаштовували фестиваль до відчуття сьогодення. Звісно, воно тут можливо трохи суб’єктивне, але мені здається ми влучали у яблучко. Щодо останніх двох років, це стосується нас як і всієї країни, ми напевно ніколи стільки не працювали. З моменту вторгнення ми зробили понад 50 показів української анімації за кордоном. Я раз на місяць кудись їздила представляти нас та розповідати про нас, і певно, якби не дитина, робила б це ще частіше. Ці два роки показали, наскільки слабкі у нас зв’язки у сфері анімації з закордоном. І як важливо їх почати відбудовувати. Я вважаю, що на сьогодні, принаймні у сфері незалежної анімації, ми стали цим містком і це наше найбільше досягнення.
Як війна впливає на анімацію, що взагалі відбувається у цій галузі загалом сьогодні і в українській зокрема?
Якщо ми говоримо про незалежну анімацію, яка фактично існує здебільшого за державний кошт, то цей державний кошт вона більше не отримує. Відповідно, розвиток у напрямку авторських іміджевих проектів зараз на стопі або тримається за рахунок ентузіастів, які, незважаючи ні на що продовжують робити самостійно. Ці фільми роблять студенти і професіонали умовно у вільний час, або люди, які змогли знайти фінансування.
В інших фондах, як Микита Лиськов, якого підтримує естонський кінофонд, як Настя Фалілеєва, яку підтримує чеський кінофонд. Тобто є все ж таки кейси, коли наші українські аніматори отримали фінансування в інших країнах. Але це виключення, ніж правило, здебільшого знайти фінансування зараз дуже складно, тому що будь яка копродукція означає певний внесок із твоєї країни, в тому числі, тобто співфінансування. Тому зараз нашим українським аніматорам нелегко, а з іншої сторони у, наприклад, комерційних студій або сервісних студій справи в принципі більш менш непогано.
Читайте також: У Херсоні проведуть кінофестиваль Kherson Film Fest
Я, наприклад, не впевнена, коли ми зможемо випустити наступний повний метр в Україні і через скільки років взагалі це станеться. Не дивлячись на все, у нас є український конкурс, який в принципі непогано себе заявив.
Дуже багато аніматорів зараз або волонтерять, або на фронті, або реально в них проблеми з ментальним здоров’ям. Це все, що відбувається навколо, впливає. Воно впливає негативно, воно впливає на працеспроможність, на можливості і так далі, бо в першу чергу ми всі думаємо про те, як вижити. У період, коли закінчиться війна, сподіваюсь, буде більше українських робіт або навпаки війна так само може бути стимулом, незважаючи ні на що. Все одно важливо продовжувати створювати і доводити іншим, наскільки круті українські аніматори.
Що за 10 років було найбільш значуще і суттєве? Найбільше розчарування чи невдача і найбільша перемога?
Це складне питання, найбільша перемога, що попри все ми продовжуємо його робити. Що після вторгнення стало зрозумілим, що LINOLEUM здатен репрезентувати українську спільноту за кордоном і це дуже важливо. Розчарування, це коли немає сил робити більше і масштабніше. На жаль, у нас дуже маленька команда, фактично її і немає, тому здебільшого всіма організаційними питаннями займаюся я. Це складно, коли хочеться встигнути усюди, але тоді втрачається якість. Тому ми продовжуємо йти повільно, але впевнено.
Чи є в нас аніматори, які співпрацюють, наприклад, з Голівудом, чи Європейськими студіями?
Торі Польська, Богдан Францішко та Наталія Алексеєва працюють у Disney, наприклад. І у рамках нашої освітньої програми ми про це з ними поговоримо.
