“Аквамен і загублене королівство” став п’ятнадцятим фільмом кіновсесіту DC та спінофом “Аквамена” 2018-го року, який зібрав у прокаті понад 1,1 млрд доларів. На етап створення продовження припав скандал за участі однієї з акторок — Ембер Герд, а за даними преси, фільм зазнав декількох перезнімань. ПроШоКіно подивися другу частину супергеройської саги та розповість, яким вийшов фільм.
Фільм розпочинається з того, що Артур Каррі/Аквамен (Джейсон Момоа) майже без вигорання займає дві посади: лідера Атлантиди та новоспеченого батька. На троні, у спробах підтримувати мир між кількома підводними королівствами, він нудиться, а вдома виховує сина на нативно п’є пиво “Guinness”, якому варто віддати окремий титр у кінці стрічки.
Дія розпочинається тоді, коли Девід Кейн/Чорна Манта (Яг’я Абдул-Матін II) повертається, щоб помститися Аквамену за смерть свого батька. Кейн збирає власний пошуковий загін та дістає з дна проклятий тризуб, який допомагає відновити зруйнований у минулій частині костюм та наділяє темними силами кожного, хто ним володіє. Паралельно посилюється глобальне потепління посилилося, морські жителі починають хворіти. Девід використовує оріхалк — речовину, яка виділяє велику кількість парникових газів, щоб запустити живлення старовинних машин атлантів..Після нападу Чорної Манти на родину Аквамена, останній вирішує врятувати з ув’язнення свого брата Орма (Патрік Вілсон), минулого-майже-легітимного короля Атлантиди, адже він знає, де може ховатись. Кейн, а отже — останній, хто може врятувати королівство.
Темпоритм фільму — швидкий, як і належить продовженню найяскавішого та найзухвалішого фільму всесвіту DC за останній час. Але за калейдоскопом лазурних кольорів, динамічних бойових сцен та химерно-намальованих жителів океану,-відсутня глибина. Момоа ніби грає сам себе, гумор видається максимально спрощеним та працює на повторенні декількох гегів поспіль. Паралельно Патрік Вілсон у ролі Орма, Ембер Герд у ролі Мери(екранний час якої помітно скоротили), Ніколь Кідман у ролі Атланти та Темура Моррісон у ролі Тома Каррі видають не видатний, але стандартний перформанс.
Читайте також: “Наполеон” Рідлі Скотта: мелодраматичний синдром. Огляд фільму
Фільм намагається говорити на теми екології, родинних цінностей, підняти проблему глобального потепління, але постійно просідає на рівні оповіді та годує глядача екшеном, який несеться з божевільною швидкістю.
Візуальні ефекти здебільшого сильні, локації та навіть — деякі персонажі — цікаві, але загалом «Аквамен і Загублене Королівство» видався доволі прохідним. Франшиза закінчується проєктом, що потрапив у виробниче пекло, а на фіналі став яскравою дофаміновою жуйкою. Непоганий вибір для кінця грудня, коли сил думати вже немає.
Читайте також: Новий «Вонка» – це шоколад чи лише обгортка. Рецензія на фільм
