«Забери мене на Місяць» – фільм знятий Грегом Берланті за сценарієм Роуз Гілрой для стрімінгу Apple TV, що вийшов у кінотеатральний прокат перед цифровим релізом. Раніше режисер працював над проєктами за коміксами DC для телеканалу The CW (серіали “Стріла”, “Флеш”, “Легенди завтрашнього дня”, “Супердівчина”). Також він працював над серіалами “Супермен і Лоїс”, “Ти” та “Титани”.
Місія «Апполон-11» готується до запуску за декілька місяців, на базі в пустелі ведеться активна робота, від чого пісок довкола нагрівається все сильніше. Тим часом Келлі Джонс (Скарлетт Йоганссон) використовує психологічні маніпуляції та маркетологічні трюки, щоб продати нову модель автівок. Одного дня Келлі отримує пропозицію від представника Ніксона працювати на Батьківщину, а саме – піарити NASA. За вечір до першого робочого дня вона зустрічає Коула Девіса (Ченнінг Татум), відповідального за запуск програми, з яким у неї складуться специфічні професійні та неочікувані романтичні стосунки.
Читайте також: “Де торнадо ходять косяками”: рецензія на фільм-катастрофу “Смерчі”.
Найцікавішою складовою оповіді є конфлікт між різними відділами однієї державної структури, і те, як їхні представники його вирішують. Героїня Йоганссон має стратегію з продажу ідеї висадки на Місяць громадянам США, які втомились від космосу та Холодної війни, коли персонаж Татума – не хоче брати участь у просуванні. «Забери мене на Місяць» вийшов стислим посібником з піару й комунікації всередині державних та наукових установ у період американських 1960-х.
Якщо оцінювати романтичну складову фільму, то вона або до сексуально-революційна й цнотлива, або взаємодія Йоганнсон і Татума не працює. Кожен з них прекрасний окремо, й у просторі сучасності, адже протягом всього фільму не зникає відчуття неорганічності кожного з них у тісній майці під сорочку чи зависоких підборах під задовгі бриджі. Можливо тут працює ефект «smartphone face», коли сучасні конвенційно привабливі актори виглядають неправдиво в історичних реконструкціях. Інша проблема може критись у нагромадженні особистих трагедій та внутрішніх конфліктів героїв у самому кінці стрічки, які відволікають і заплутують.
«Забери мене на Місяць» намагається балансувати між сатирою на американське суспільство та романтичною комедією, і перше у нього виходить трохи краще. Одним з головних приводів для жартів стає завдання, яке таємничий держслужбовець (Вуді Гаррельсон) дає Келлі. Тут містер Кубрик неодноразово зробив у своїй домовині не одне сальто. У сумі отримуємо приємну комедію про велику історичну подію з легким саундтреком та посмаком, що промовляє: «за будь-якою нацією має стояти сильний ідеолог та маркетолог».
Читайте також: 5 фільмів, від яких неможливо відірватись.
