Ось ми і дочекались спін-оффа кінофраншизи “Джон Уік”, яка в минулому році відмітила своє десятиріччя. В прокат вийшов бойвик “Балерина” за участю Ани де Армас (“Не час помирати”), дія якого відбувається десь на межі між подіями третього та четвертого “Джона Уіка”. ПроШоКіно розповідає про що цей фільм.
За сюжетом красуня Єва Макарро – випускниця школи найманих вбивць клану Руска Рома, яка одночасно навчає своїх учениць класичній хореографії і різним способам вбивства. У цю школу Єва потрапила ще в дитинстві, після того, як її батька – професійного кілера – вбили у неї на очах. Всі 12 років навчання за дівчиною дуже прискіпливо наглядала Директриса – блискуча робота Анжеліки Хьюстон з героїнею якої ми познайомились у третій частині основної кінофраншизи.
Після того, як Макарро відмінно закінчила школу і відпрацювала своє перше замовлення, вона несподівано отримує інформацію про вбивцю свого батька. Відклавши всі закони і табу клану, який її виховав, Єва відкриває полювання на того, хто залишив її сиротою, а саме на Канцлера (Габріель Бірн), лідера ізольованої секти вбивць, який не дозволяє жодному члену покинути секту живим.
На своєму шляху Єва Макарро зустрічає легендарного Уіка, який, як виявилось у фільмі “Джоні Уік 3”, теж належить до славяно-циганського клану Руська Рома. І кожна поява Кіану Рівза вносить в фільм той елегантний стиль і ту містичність, якої не вистачає Ані де Армас. Шкода, але актриса, на яку так покладалися продюсери і заради якої відставили кандидатуру Хлої Грейс Морец, трішечки не дотягнула цю роль. Ми ні в якій мірі не нарікаємо на майстерність номінантки на Оскар, просто виявилось, що де Армас, яка вправно грає драматичні образи на кшталт Мерилін Монро (фільм “Блондинка”), не дуже розуміє як їй поводитись в бойовику. Актриса і сама це не заперечує, бо нещодавно в одному з інтерв’ю зізналась, що їй зовсім не цікаво ставати зіркою бойовиків і що в майбутньому вона збирається зосередитись на проектах де їй запропонують серйозну драматичну роль. Ну тобто залиште усі ці ваші бійки кращим, а я піду. Тільки ось дуже цікаво, що думають продюсери, які мріють знімати продовження “Балерини”.
Насправді Ана де Армас дуже гарно б’ється з ворогом майже всі 125 хвилин фільму – не рахуючи сцен, де її героїня – дитина. Було б дивно, якби вона вбивала на “трійку”, враховуючи те, що її готувала команда каскадерів геніального Девіда Літча, постановника трюків в “Атомній блондинці”, Bullet Train, “Дедпул”, “Каскадерах”, ну і власне у франшизі “Джон Уік”, в якій він також виступив одним з режисерів. Як на мене, то багато в чому саме завдяки Літчу кінофраншиза “Джон Уік” уже багато років знаходиться на Олімпі бойовиків, просто справа в тому, що героїня “Балерини” не викликає у глядача співчуття.
Причина на поверхні – все, що де Армас робить в кадрі, зокрема й в моменті, де вона дізнається історію вбивства свого батька, вона робить з відсутністю будь-яких емоцій на обличчі. Такі неемоційні, з повною відсутністю душевної роботи, обличчя дуже часто можна зустріти у гарненьких, але не дуже розумних, завсідниць нічного клубу. Але у головної героїні високобюджетного бойовика порожній погляд – це нонсенс, бо кому ж тоді співпереживати.
Та в усьому іншому все досить непогано. Особливо остання частина, в якій Єва опиняється у маленькому містечку десь у гірських Альпах, де всі до одного жителі – це сектанти-вбивці. Дівчина вступає в бій з цими одержимими, які часом нагадують зомбі. І тут на глядача очікує багато цікавих сцен – одна тільки дуель на вогнеметах чого коштує. Щось підказує, що ці сцени знімав саме Чад Стагелські (режисер франшизи “Джон Уік”), коли він, тихенько відсторонивши режисера проекту Лена Вайзмана, три місяці займався дозйомкою фільму “Балерина”. Саме тому фільм вийшов на рік пізніше заявленого – Стагельскі “заносив хвости” власного протеже, бо саме він порадив недосвідченого Вайзмана продюсерам у якості режисера.
Після усіх дозйомок, введення нових персонажів, зміни саундреку тощо, “Балерина” виглядає як досить солідний екшн, насичений якісними трюками, який тримає гарний темп протягом двох годин не втомлюючи глядача. Чи варто знімати сиквел, впевненості немає, але як спіноф легендарної кінофраншизи, фільм відбувся.
Читайте також: Непересічна історія про The Weeknd – огляд фільму “Поспішай у завтра”
