В український прокат вийшов художній фільм “Поспішай у завтра”/ Hurry Up Tomorrow, на який чекали мільйони фанів співака The Weeknd. Знятий у жанрі психологічного трилера фільм перш за все приваблює трьома іменами на афіші – власне The Weekend, зіронька “Венсдей” – акторка Дженна Ортега і блакитноокий Баррі Кеоган (“Дюнкерк”, “Солтберн”).
У огляді ПроШоКіно почнемо з назви “Hurry Up Tomorrow” – так називається останній на сьогодні шостий студійний альбом співака The Weeknd, який був випущений у січні 2025 року. До речі, альбом став останньою роботою виконавця під псевдонімом – далі The Weeknd планує створювати нові проекти під справжнім своїм іменем Абель Тесфайє. Легко було припустити, що музика з альбому стане саундтреком до фільму, так і є – музичний всесвіт The Weeknd зразка 2024 – 2025 року вийшов на великий екран.
Одразу варто нагадати, що це не перша поява Тесфайє у кіно. У 2019 році він дебютував як актор у досить цікавому кримінальному трилері “Неграновані коштовності”. А нещодавно співак знявся у серіалі HBO “Ідол”, де його партнеркою була Лілі-Роуз Депп. У цьому шоу The Weeknd зіграв персонажа, дуже схожого на головного героя “Поспішай у завтра”, хоча у фільмі, який повністю присвячений його персоні, співак себе дещо романтизував. А ще не побоявся показати свої слабкі сторони та досить чесно розповів про ті проблеми, в більшій мірі психологічні, до яких приводить будь-яку зірку шоу бізу слава.
За сюжетом популярний поп-виконавець знаходиться в стані глибокої депресії, до якої його привело розлучення з черговою дівчиною. Криза приводить до того, що артист втрачає на сцені голос. Саме в цей момент він зустрічає красиву дівчину на імʼя Аніма, яка є його ярою фанаткою. У дівчини проблем не менше, а може і більше, але разом вони на певний час знаходять спокій. Та настає завтра і ось уже поряд з Анімою не ніжний хлопець, а самозакохана зірка. Та Абель не здогадується, що ця несподівана зустріч стане для нього відправною точкою в мандрівці всередину себе і що ця дивна дівчина примусить його поставити під сумнів усе, що він знав про себе.
“Головний персонаж створений на основі мого власного досвіду як артиста, – каже Абель Тесфає. – Це вигадана версія мене в альтернативній реальності, де щось пішло не так, і розпочалися темні часи. Ви зустрінетесь з моїм персонажем в переломний момент життя та матимете змогу спостерігати за його карколомною подорожжю”.
The Weeknd брав безпосередню участь у створенні сценарію разом із режисером Треєм Едвардом Шульцом та сценаристом Резою Фахімом, з яким до того працював над “Ідолом”. Виходячи з того, якою непересічною особистістю є Абель Тесфає, якою цікавою, без будь яких рамок, є його творчість, було відразу зрозуміло, що ми не отримаємо якоїсь лінійної історії. І ніхто не обіцяв, що вона буде зручною для глядача, тому що як йому може бути зручно, коли герою історії погано.
Ну і маючи сьогодні достатню кількість негативних відгуків на “Поспішай у завтра” треба констатувати, що цей фільм в останню чергу створювався для людей, незнайомих з творчістю The Weeknd. Один з найуспішніших виконавців світу дійсно зняв історію для тих, хто його розуміє.
Але все ж таки це арт-хаусне дослідження емоційних і фізичних наслідків слави, психічного здоров’я зірок, теми фанатства та одержимості кумирами досить цікаве, щоб витратити на нього півтори години. Бо в ньому є і музика, і чудові візуальні ефекти і історія, яка тримає увагу, як би там не нарікали критики на повний безлад у сюжеті. Причому візуал у пріоритеті, а діалогів мало можливо тому, що Абель Тесфайє актор посередній, але ж він король сцени, тож камера не зводить з нього очей. Ну і в якийсь момент ти приймаєш цього ефіопського хлопчину, який весь час нервово вкривається потом, і хочеш вже зрозуміти, що в нього всередині, чи він виліковний.
І, як виявляється, виліковний, якщо з справу береться така актриса, як Дженна Ортега. В цій історії у неї роль можливо найскладніша за всю карʼєру і вона в ній неперевершена. Ох, як ця мала заставляє Абеля напружуватись, пітніти, боятись, вдивлятися в себе, як в дзеркало і проходити очищення вогнем.
“Крихітка Венздей” тягне на собі всю другу частину фільму, містичну, дику і метафоричну одночасно, яка чимось нагадує фільми Лінча. Більшість критикує саме її, хоча без цієї частини історія взагалі не мала би сенсу. Тож можливо треба відпустити частину претензій і перестати очікувати від “Поспішай у завтра” ефекту простого байпіка. Ця історія дуже непересічна, тож треба сприймати її як вона є. Що відомо точно, це кіно відпускає не швидко, а значить зроблене як треба. А якщо вам The Weeknd байдужий і від арт-хаусу вас нудить, просто не дивіться.
Читайте також: Як син Джека Ніколсона спробував весело зарізати Мадонну – рецензія на фільм “Фанатик”
