Головною європейською новинкою грудня в українських кінотеатрах безумовно стане нова картина талановитого норвезького режисера Йоакіма Трієра «Сентиментальна цінність», яка стартує в прокаті вже 4 грудня. Світова прем’єра стрічки відбулась навесні в основному конкурсі Каннського кінофестивалю, де вона отримала Гран-Прі. Українські кіномани вперше побачили фільм у рамках 9-го «Київського Тижня Критики», а тепер, нарешті, настав час для широкого прокату.
Сюжет нової стрічки Трієра розгортається навколо однієї норвезької родини, дуже тісно пов’язаної з кіно. Після смерті матері, до двох дорослих дочок несподівано повертається їх батько, що покинув сім’ю багато років тому. Будучи відомим режисером і намагаючись відновити втрачений зв’язок, Густав (Стеллан Скашгорд — «Дюна», «Догвіль») планує знятий щирий там відвертий фільм про історію своєї родини і свого будинку. Головну роль він пропонує старшій доньці Норі (Рената Реінсве — «Найгірша людина у світі»), яка за роки його відсутності встигла стати популярною театральною акторкою. Однак та відмовляється, а вакантне місце несподівано займає популярна американка Рейчел Кемп (Ель Феннінґ — «Неоновий демон», «Боб Ділан: Цілковитий незнайомець»).
Сценарій, написаний Трієром разом зі своїм постійним співавтором Ескілєм Вогтом, виводить фільм далеко за межі сімейної драми, якою він може здатись на перший погляд, і перетворює його на своєрідний мета-коментар щодо сутності кінематографу та природи будь-якої творчості. «Сентиментальна цінність» має дуже багато цікавих перетинів із реальністю, про які ми зараз і поговоримо.
У постаті Густава Борга, відомого скандинавського режисера, який знімає фільм всередині фільма, можна спробувати вгадати проекцію самого Йоакіма Трієра, хоча він не до кінця погоджується із цим твердженням. Екранний персонаж настільки одержимий кіно, що йому важко комунікувати з людьми і, відповідно, майже нереально побудувати нормальну сім’ю. Цей герой відображає не самого Трієра, а його альтернативну версію — людину, якою він боявся стати. Однак у реальному світі в Йоакіма все добре, він щасливо одружений та має двох маленьких дочок (ще один перетин?).
Додатковою складністю було зобразити на екрані дійсно талановитого режисера, адже Трієру доводилося «співпрацювати» з Густавом, знімаючи сцени його фільму всередині свого. Втім, попри всі переживання, здається, у них вийшла чудова колаборація.
Крім режисера, варто поговорити і про акторів, а точніше акторок. Як Густав писав сценарій свого фільму, уявляючи в головній ролі виключно Нору, так і Трієр створював цю історію спеціально під Ренату Реінсве, з якою вони мають вражаючий рівень взаєморозуміння, особливо після успіху «Найгіршої людини у світі».
Не менш інтригуючі паралелі з реальністю можна провести, дивлячись на образ, який втілила тут Ель Феннінґ, адже вона по суті зіграла саму себе. Популярна голлівудська акторка, яка обожнює творчість скандинавського режисера (Ель зізналась, що «Найгірша людина у світі» входить до її списку найулюбленіших стрічок) і тому, не вагаючись, погоджується взяти участь у його новому проєкті. Вона так само приїздить у чужу країну і стає новим учасником давно сформованої команди. Залишається сподіватися, що Феннінґ отримала більше задоволення від знімального процесу, ніж її екранне альтер-его.
Якщо трактувати «Сентиментальну цінність», як кіно про кіно, то центральною проблемою стає вплив культурної глобалізації на мистецтво. Густав Берг прагне створити максимально щиру та особисту стрічку, знімаючи власну доньку у власному домі. Однак у творчий процес включаються стрімінгові сервіси, зі своїми потужними фінансовими можливостями, та зіркові актори, які можуть допомогти фільму привернути до себе увагу. Та чи стає від цього краще? Спірне питання, адже з одного боку творець отримує більше можливостей для реалізації своїх задумів, а з іншого подібна глобалізація зменшує градус тієї відвертості, емоційності та індивідуальності, що наділяють художні твори особливим шармом.
Дуже символічно, що фільм Йоакіма Трієра завершується саме в останній знімальний день проєкту Густава Берга, ще тісніше пов’язуючи між собою двох талановитих режисерів та символічно замикаючи коло метафізичних взаємозв’язків.
