Студія А24 знову підтвердила свій статус головного трендсетера незалежного кіно, представивши режисерський дебют британця Гаррі Лайтона – стрічку «Пілліон», яка з’явиться в українських кінотеатрах вже 26 березня. Рецензію на фільм читайте за посиланням.
Світова прем’єра фільму відбулася в престижній каннській програмі «Особливий погляд», де журі відзначило роботу Лайтона призом за найкращий сценарій. Цей фільм-провокація розповідає про сором’язливого молодого чоловіка на ім’я Колін, який відкриває для себе закритий світ квір-мотоспільноти. Термін «пілліон» – це не лише назва пасажирського сидіння мотоциклу, але й метафора добровільної відмови від контролю, яку головний герой реалізує через складні БДСМ-стосунки з харизматичним лідером банди Реєм.
Наразі «Пілліон» має вражаючий рейтинг 99% «свіжості» на агрегаторі Rotten Tomatoes. Напередодні української прем’єри фільму ми поговорили з режисером і сценаристом про роботу у фільмі з Александером Скашґордом і Гаррі Меллінґом та руйнування мачо-стереотипів про байкерів.
Гаррі, як вам прийшла ідея «Пілліона»?
Єва Єйтс із BBC Film надіслала мені роман Адама Марса-Джонса «Бокс Гілл» (Box Hill), я прочитав його, і він видався мені напрочуд інтригуючим. Особливо – в аспекті того, наскільки прикрашеним було ставлення головного героя (а саме від його імені ведеться оповідь) до подій, які зазвичай могли б сприйматися як принизливі.
Адам Марс-Джонс дав дозвіл на максимально відьну адаптацію його книги, і я сприйняв цю рекомендацію буквально, розглядаючи безліч різних версій того, де могла б розгортатися ця історія. Я розробляв одну версію сценарію, події якої відбувалися на круїзному лайнері, іншу – у Стародавньому Римі. Це був манівцевий процес адаптації, але незмінною завжди залишалася динаміка стосунків між Коліном і Реєм. Зрештою, після всіх цих кардинально різних чернеток, я повернувся до книги та світу британських геїв-мотоциклістів.
Чи досліджували ви цей світ окремо від книги?
Звісно. Ми звернулися за експертною допомогою до мотоклубу Gay Bikers Motorcycle Club (GBMCC) як з метою дослідження, так і для того, щоб гарантувати фільму автентичність. Я поїхав на вихідні до Бірмінгема, де GBMCC проводять щорічні зустрічі. Їх було близько вісімдесяти, тож спочатку це було досить бентежне середовище для новачка. Я провів вихідні, роз’їжджаючи як пілліон (термін «пілліон» (pillion) буквально означає пасажирське сидіння на мотоциклі. Британські байкери цим терміном називають людину, яка сидить на цьому сидінні, а серед геїв-байкерів і прихильників БДСМ статус пілліона також несе в собі підтекст сабмісивності, – ред.). Я розпитував учасників GBMCC і виявив, що діяльність клубу зовсім не зосереджена на сексі. Це просто спільнота для геїв-байкерів, яка іноді охоплює сексуальні субкультури. І в результаті я залучив багатьох із них до зйомок у фільмі.
Реальні байкери змогли принести у свої ролі весь свій життєвий досвід та ідеї, і це виявилося для фільму просто безцінним. До того ж вони створили таку неймовірну атмосферу товариства, якої ми б в жодному разі не досягли, якби просто найняли групу акторів.
Традиційне уявлення про байк-клуби в кіно фокусується на тому, що це жорстокі вигнанці, які б’ють людей. А я хотів показати, що в цій групі чоловіків, що також беруть участь у сексуальній активності, яка декому може здатися екстремальною, є місце для єднання, дружби та саморозвитку. Я сподіваюся, що фільм переверне з ніг на голову стереотипи щодо байкерів і покаже, що байкери не обов’язково є гетеросексуальними мачо чи сексуальними маніяками в шкірі. Вони можуть говорити про погоду або про плюси та мінуси різдвяної вечері у своєї мами. Це не просто про секс 24/7.
Чому ви обрали на ролі Рея і Коліна саме Александера Скашґорда та Гаррі Меллінґа?
Щойно стосунки Коліна та Рея починаються, стає зрозуміло, що це дивна пара – і я прагнув це відобразити на екрані, а також кинути виклик стереотипному образу квір-пар.
Мене вразив той багатовимірний підхід, який Александер приніс у роль Рея, адже я не хотів, щоб той виглядав просто одномірним альфа-самцем. Александер дуже інтелектуальний у тому, як він підходить до своїх ролей. У нього ідеальна зовнішність кінозірки поєднується з якоюсь грайливою, химерною небезпекою. Коли він погодився на участь у моєму фільмі, це здавалося чимось неймовірним – я й не сподівався залучити когось із таким високим статусом в індустрії! До того ж, я давно ним захоплювався, тому перспектива створити щось разом мене дуже надихнула.
Щодо Гаррі Меллінґа, то я бачив його в різних ролях другого плану і дуже хотів, щоб саме він зіграв Коліна. Адже навіть на других ролях він буквально затьмарює всіх завдяки своїй надзвичайній харизмі. Він грайливий, відданий справі та сповнений ідей.
Коліну і Рей є повними протилежностями. Рей високий, тоді як Колін низького зросту. Рей сповнений рішучості, тоді як Колін пасивний. Рей існує поза межами соціальних умовностей; він вибудував такий спосіб життя, який повністю ґрунтується на тому, чого хоче він сам. У цьому плані Рей є дзеркальним відображенням Коліна. Їхні стосунки асиметричні.
«Пілліон» – це не звичайна історія квір-кохання на кшталт тих, що стали мейнстримом за останні двадцять років. Наш фільм не ставиться до квір- і кінк-стосунків іронічно. Так, тут є сцени, які задумані як веселі, але я хотів показати здатність таких стосунків до поєднання різних аспектів людського буття.
У фільмі багато максимально відвертих секс-сцен. Як ви готувалися до їх втілення?
Оскільки роман Марса-Джонса є досить сексуально відвертим, я справді дуже переймався тим, чи вдасться перенести це на екран. Готуючись до знімань, ми з командою багато говорили про секс-сцени та про те, як їх втілювати. Раніше я знімав дуже традиційні секс-сцени, але це, очевидно, було чимось новим і дуже складним. І тут нам дуже допомогли учасники кінк-спільноти GBMCC, які пояснили купу практичних моментів – навіть включно з тим, який саме лубрикант краще показати в кадрі.
Я не прагнув ідеалізувати чоловіків на екрані – натомість намагався зробити так, щоб вони виглядали реалістично. Очевидно, що Рей – персонаж майже божественний, але решта чоловіків у фільмі мають реальні тіла. Вони не є ідеальними чоловіками-моделями. Було важливо відчувати, що ми перебуваємо у сфері реального.
Це, до речі, поставило складне завдання перед художницею з костюмів Ґрейс Снелл. Я хотів, щоб Грейс переосмислила те, як байкери виглядають у наші дні. Очевидно, що є іконічний образ 1960-х і 1970-х років: чорний шкіряний одяг, портупеї тощо. Тож Грейс мала зробити геїв-байкерів сексуальними у спосіб, який би відчувався сучасним. І їй це вдалося. Вона розробила для них сучасний шкіряний одяг; розробила фетиш-фартухи. Вона неймовірна дизайнерка моди, а також художниця з костюмів, яка має чудовий хист до вибору ключових деталей.
«Пілліон» також є гранично відвертим емоційно…
Так. Я прагнув дослідити динаміку влади у стосунках – як між Коліном і Реєм, так і в різних інших парах, що їх ми зустрічаємо протягом фільму. Динаміка влади існує в усіх стосунках. У вас можуть бути стосунки, як у Коліна та Рея: БДСМ-взаємини, де ця динаміка визначається дуже явно і є дуже нерівною. Або ж – звичайні гетеросексуальні «ванільні» подружні стосунки: як у батьків Коліна. Але там теж є своя динаміка влади, хоча й не така явна. Звичайно, буває нездорова динаміка влади. Але буває і така, яку деякі люди вважають нездоровою виключно через власну позицію щодо соціальних умовностей, – і саме ці упередження я хотів поставити під сумнів. Я хотів показати суперечності у нетрадиційних стосунках – їхню жорстокість і ніжність.
