У світовому прокаті йде нова трагікомедія кумира американських хіпстерів режисера Веса Андерсона “Астероїд-Сіті”. Раніше ПроШоКіно детально розповідав про його новий проєкт – короткометражку “Чудова історія Генрі Шугара”.
Портал Indiewire опублікував розлогий огляд “Астероїд-Сіті”. Як і будь-який фільм Веса Андерсона, “Астероїд-Сіті” є втіленням його кінематографу. Фільм про телевізійний театр, про п’єсу в п’єсі, “про безкінечність і я не знаю, про що ще” (як описує це один з персонажів) — безсумнівно, найкраща робота режисера з часів “Готелю “Гранд Будапешт””, і в деяких відношеннях це найзворушливіша річ, яку він коли-небудь робив.
Як завжди в Андерсона, на місці багаторівневий пристрій для кадрування, дизайн знімка в стилі діорами та Тільда Суінтон, яка безтурботно говорить щось на кшталт “Я ніколи не мала дітей, але іноді я задаюся питанням, чи хотіла б я їх мати”. І це лише деякі з багатьох фірмових елементів типового андерсонівського Всесвіту, які є у “Астероїд-Сіті”.
Стиль Андерсона
Як і очікувалося, світ фільму ретельно влаштований ізточністю до годинникового механізму, і — як і очікувалося — цей світ потім населений пам’ятними персонажами, які намагаються відстоювати той самий ступінь контролю над власним життям. Такі персонажі, як Огі Стінбек (Джейсон Шварцман), військовий фотограф, який чекає ідеального моменту, щоб повідомити своїм маленьким дітям, що їхня мама нещодавно померла. “Час для такого ніколи не буває гарним”, — скаржиться він тестю, який ніколи його не любив (дивовижно “кислий” Том Генкс у ролі Стенлі Зака). “Час завжди не той, що треба”, — відповідає Стенлі.
Читайте також: Огляд мультфільму “Стихії” – історії про те, як притягуються протилежності
Хороша новина для Огі полягає в тому, що його старший син-підліток Вудро (помітний дебют Джейка Раяна), ймовірно, достатньо розумний, щоб зрозуміти це сам. Врешті-решт, вундеркінд є одним із чотирьох космічних курсантів, яких запросили на конвенцію юних звіздарів 1955 року в крихітному південно-західному форпості Астероїд-Сіті, де вони зможуть продемонструвати свої останні винаходи урядовій делегації, до складу якої входять п’ятизірковий генерал Гріф Грібсон (Джеффрі Райт) і відомий астроном доктор Хікенлупер (Свінтон).
Мабуть, найпомітнішою з багатьох інших постатей у місті на вихідних є відома кінозірка Мідж Кемпбелл (Скарлетт Йоганссон), яка виглядає як Ліз Тейлор, наслідує Мерилін Монро та матеріалізується у вікні навпроти номеру мотелю Огі з космічним вирівнюванням сонячного затемнення. Вона постійно репетирує якесь кіно чи виставу і ніколи не пропускає сигнал.
Поки що це типово, навіть якщо саме “Астероїд-Сіті” є найбільш жвавим і складним місцем, яким Андерсон коли-небудь уявляв і втілював собі на екрані. Це типове “одноповерхове” американське містечко з одним насосом, де проживає рівно 87 людей. Воно розподілене по обидві сторони довгим пустельним шосе та перетинається низкою залізничних колій, які уряд використовує для перевезення всього на світі.
Поглинаючи “чисте світло” сонця в пустелі, камера Роберта Йомана відкриває нам більшість цих видовищ за один “крюк” на 360 градусів. А незабаром герої фільми опиняться в пастці проти їхньої волі, що змусить їх відмовитися від ілюзії контролю, яка визначала багатьох героїв Андерсона протягом усього його фільмографії. Можливо, це найрадикальніша річ, яка коли-небудь траплялася в одному з його фільмів — свого роду трансформаційний момент. І він обертає «Астероїд Місто» в новому космічному напрямку. Те, що до того часу було ще одним бездоганним фільмом Веса Андерсона раптом стає єдиним і неповторним видовищем
Нагадаємо, раніше стало відомо, що наступний фільм Веса Андерсона буде заснований на новелах англійського письменника Роальда Даля. Раніше режисер зняв за мотивами його казки ляльковий мультфільм “Містер Фокс”.
