Ще в далекому 2012 році Довженко-Центр вирішив уперше зібрати найкращі вітчизняні короткометражні новинки і випустити їх разом у прокат. Пізніше ця ініціатива переросла в добру традицію. Саме на подібних показах демонструвалися перші роботи Ірини Цілик, Антоніо Лукіча, Ольги Журби, Дмитра Сухолиткого-Собчука, Павла Острікова, Анастасії Фалілеєвої, Микити Лиськова та багатьох інших талановитих авторів, чиї імена вже стали відомими всім, хто цікавиться українським кіно. Зараз чергова «Українська нова хвиля» збирається накрити вітчизняні кінотеатри.
22-го вересня в київському кінотеатрі «Жовтень», у рамках Київського Міжнародного Фестивалю Короткометражних Фільмів, відбулась урочиста прем’єра цьогорічного альманаху, а його повноцінний прокат стартує вже 24-го числа. До нової програми увійшли шість картин, знятих у 2024–2026 роках, які демонструють людські стосунки та відчайдушні пошуки близькості в суспільстві, травмованому війною. Більшість із представлених картин уже мають у своєму активі покази та навіть нагороди на українських та міжнародних кінофестивалях, тож давайте поговоримо про кожну з них.
Тепер усе (2026), реж. Єлизавета Ігнатьєва
Щира, чуттєва та надзвичайно інтимна рефлексія на тему втраченого дому в сонячній Новій Каховці, де, здавалося, завжди було літо. У цьому фільмі тендітно переплетені власні спогади, особисті та архівні фотографії, а також гірко-солодка ностальгія за життям, яке було і яке могло б бути.
Котик та песик шукають дім (2024), реж. Георгій Гогатадзе
Ще одна варіація на тему травмуючої втрати дому через війну, але цього разу в зовсім іншій формі. Завдяки експериментальній ляльково-колажній анімації та кумедному озвученню ця стрічка виглядає більш легкою та креативною, але в її основі та ж сама біль, знайома багатьом українцям.
Природний баланс (2026), реж. Олександр Миронюк
Легке, кумедне та гірко-солодке мета-кіно про режисера-початківця, що намагається створити фільм про самотність, знаходячи свого майбутнього героя просто посеред вулиці. Стрічка вже отримала приз глядацьких симпатій влітку на кінофестивалі Миколайчук Open.
Креветки, вимикач, бичок і пляшечка (2025), реж. Ольга Пірожик
Сюрреалістична картина, що відправляє глядача, разом з обома її героїнями, у сюрреалістичну мандрівку кріз час і простір. Ця подорож постійно вислизаючою реальністю сповнена готичної естетики, легкої меланхолії та найдрібніших радостей, з яких і складається життя.
Прелюдія (2024), реж. Аліна Панасенко
Цікавий експеримент із переосмислення сталих гендерних ролей у сучасному суспільстві. Шукаючи зустрічі на одну ніч, протагоністка знімає на камеру випадкових чоловіків, яких зустрічає на вулицях нічного Києва, але, зрештою, цей шлях приводить її до одного військовослужбовця.
Комендантська година (2024), реж. Єлизавета Топтигіна
Життєствердна й навіть обнадійлива історія про кохання та життя посеред війни та смерті. Складні обставини, зумовлені реаліями військового часу, зводять разом молоду фотографиню та загадкового незнайомця, аби показати їм, що ми самі здатні додати барв у своє похмуре життя.
