Шанувальники фільмів жахів та чорного гумору дочекались продовження стрічки “Гра в хованки”. В український прокат виходить фільм режисерів Метта Беттінеллі-Олпіна і Тайлера Ґіллетта “Гра в хованки: Я йду шукати”. І тут вже горор про одну ніч виживання перетворюється на масштабну, криваву гру, де правила диктує вже не одна родина, а ціла система. Чи пішло це на користь і новій стрічці, і оригіналу – в огляді ПроШоКіно.
Отже, фільм починається рівно там, де закінчується перший – Ґрейс вижила після нічної гри в хованки, сидить на сходах і закурює цигарку Дівчину забирають в лікарню, проте повернутись до нормального життя не судилось, бо та ніч була лише частиною значно більшої гри. Виявляється, кривава гра, це історія однієї сім’ї, а ціла система, в якій задіяні інші впливові та родини. І саме Ґрейс стає для них проблемою. І гра починається знов, тільки трохи за іншими правилами.
Цього разу трохи все по-іншому: до Грейс додається її сестра Фейт, мисливців стає більше, умови кривавішими. Проте фільм слідує й закручується вже по відомому сценарію і виникає відчуття, що глядачі це вже бачив. Хоча за такою схемою “живуть” багато франшиз: “Крик”, “Я знаю, що ви скоїли минулого літа”, той же славнозвісний “Хостел”, який навіть сюжетом трохи схожий на “Гру в хованки”. Та з часом такі історії починають набридати і видихатись.
Із цікавого: у стрічці з`являється багато цікавих голлівудських акторів: Елайджа Вуд, Сара Мішель-Геллар, Нестор Карбонелл, Кевін Дюранд. Навіть грає кінорежисер Девід Кроненберг, який протягом однієї сцени демонструє свою похмурість і дивакувату суворість. І, звісно ж, Самара Вівінг та Кетрін Ньютон.
У підсумку маємо недостатньо вдале продовження фільму. Соціальна сатира, яка в оригіналі була точною і злою, тут шкутильгає, не вистачає жартів та легкості. Хоча акторська гра і операторська робота не підвели. Подивись фільм, звичайно, треба, проте знімати продовження вже точно ні.
