30 років тому якийсь психопат почав залицятися до співачки Мадонни. Він збирався одружитись з нею, а якщо відмовить, то просто зарізати. Того неборака посадили на десять років, далі він втік, та його впіймали раніше, ніж він знову дістався до обʼєкта своєї жаги. До чого це ми? До того, що в український прокат вийшов фільм “Фанатик” (Borderline), який переповідає цю історію в жанрі комедійного горору. Наскільки “Фанатик” вийшов страшним, а наскільки смішним, перевіряла на собі кореспондентка ПроШоКіно.
Читайте також: «Королева крику» і племінниця «агента Сміта»: хто така Самара Вівінг – зірка нового комедійного горору «Фанатик»
Cценарbст Джиммі Ворден, для якого фільм “Фанатик” став режисерським дебютом, вирішив спробувати повеселитися, а заразом зняти в головній ролі свою дружину Самару Вівінг.
До цього Ворден прославився сценарієм до комедії жахів “Кокаїновий ведмідь”, в якій той об’ївся знайденої в лісі наркоти, та ще фільмом The Babysitter в тому ж жанрі. По фільму “Фанатик” видно, що глибоко копати ні в комедії, ні в жахах він не здатен, тож в нього вийшов відносно веселий фільм-метушня, в сюжеті якого дуже мало логіки, зате є гарна картинка та непоганий каст.
Історія “Фанатика” відбувається в Лос-Анджелесі в 90-роки. Про те що, це саме 90-ті нам в більшій мірі говорить саундтрек, ніж антураж. Причому хітів Мадонни в фільмі немає і близько, бо вони для кіно дуже дорогі, тож атмосферу створював гурт The Cardigans з хітом “Lovefool” та Энн Леннокс з безсмертною піснею “No More ‘I Love You’s”.
За сюжетом поп-зірка Софія між концертними турами живе у красивому особняку, де є охоронець Белл (Ерік Дейн). Саме з Беллом весь час спілкується психічно нестабільний чувак Пол Дюерсон (Рей Ніколсон). Пол одержимий ідеєю, що вони з Софією одружаться та житимуть разом вічно. За те, що Білл був з психом занадто поблажливим, він отримав ніж в селезінку. Дюєрсона після цього закрили в психлікарню, та йому вдалося звідти втекти. Після цього Пол, зібравши команду з ще двох божевільних посіпак (Альба Баптіста та Патрік Кокс), прямує до будинку Софії, щоб вмовити її одягти весільну сукню і відвезти в церкву на вінчання.
План вдертись до будинку “нареченої” вийшов в них настільки ідеальним, що ніхто не зміг стати їм на перепоні. І уже Софія, замкнена у будинку, змушена зустрітися з безумством очі в очі і самостійно вирішити, як з цим бути. На її щастя в будинку в цей вечір затримався майже випадковий персонаж – баскетболіст Роудс (Джиммі Фейлз), з яким Софія на публіку крутила кохання по контракту. Цей чемпіон навіть уявити собі не міг, яким казусом закінчиться для нього ця божевільна нічка.
Насправді троє психопатів, які легко досягають цілі, залишаючи за собою купу трупів, це просто жах. І якщо б автори не змушували глядача сміятися, то декому б прийшлося б від страху тікати з кінозалу. Але проблема не в нападниках, а в тих, хто до останнього не бачив серйозної загрози в чийсь одержимості.
Для актриси Самари Вівінг в цьому фільмі не було нічого нового після того, як в жахастику “Гра в хованки” (Ready or Not) за нею півтори години ганялася купа родичів її нареченого, щоб цю блондинку вбити до світанку. В якийсь момент при перегляді “Фанатика” навіть здалося, що на екрані продовження Ready or Not. Тож Вівінг ризикує, що амплуа жертви, на яку полюють в замкнутому просторі, приліпиться до неї назавжди.
А ось хто по справжньому був родзинкою цього фільму, так це Рей Ніколсон. Для блакитноокої копії свого батька Джека Ніколсона цей фільм став справжнім бенефісом. Дивлячись на гарну гру Рея, який вражає з екрану не тільки фірменою “ніколсоновською” посмішкою, а і відмінною акторською технікою та неймовірною пластикою, задаєшся питанням, чому в 33 роки в його фільмографії всього декілька фільмів на кшталт “Усмішка -2” та “Новокаїн”. Сам актор пояснює це тим, що зростаючи поряд з відомим батьком, він просто не був дуже зацікавлений у тому, щоб бути відомим. “Може це звучить дивно, але я просто хотів бути нормальним, бо успіх у кар’єрі, як на мене, менш важливий, ніж те, як ти живеш день у день”, – розповів Рей в одному з інтерв’ю.
Проте вже зараз на його грядці “зростають” лише ролі лиходіїв, та щось підказує, що майбутнє в цього актора є і не лише завдяки таткові.
Ніколсон у “Фанатику” просто чудовий. Він вміло створює персонажа з одного боку чарівного, а з другого боку страшного, бо дуже часто в його очах проблискує божевілля. Він купається в своєму безумстві, він абсолютно безбашенний. І ця холодна посмішка, як у Джека Торренса з легендарного жахастика “Сяйво”, від неї мурахи по шкірі. Але блакитні очі, які дісталися Рею від матері – актриси Ребекки Бруссар – роблять його візуально ніжнішим, ніж батько, і дають надію на те, що колись ми зможемо побачити Рея Ніколсона, наприклад, в мелодрамі.
