У Києві і Львові пройшов фестиваль «Лінія іспанського кіно» за підтримки Посольства Іспанії в Україні та Іспанського агентства з міжнародного співробітництва в галузі розвитку (AECID) у співпраці з кінокомпанією «Артхаус Трафік». Глядачі мали змогу побачити найкращі іспанські фільми року, серед яких чутлива мелодрама, комедія для дорослих, кримінальний трилер, фантастична сімейна комедія і пригодницька історична драма. ПроШоКіно поспілкувались програмним директором фестивалю Іллею Дядиком.
Цього року фестиваль «Лінія іспанського кіно» святкував ювілей. Як змінювався фестиваль протягом 10 років і що є його головним досягненням?
Фестиваль пережив перерви, викликані пандемією та війною, але ми дуже раді що змогли повернутися на мапу події України. Його головне досягнення ми вбачаємо у формуванні в Україні стабільної аудиторії, яка чекає на іспанське кіно. В різні роки ми формували програми з різними акцентами – на початку показували кіно всіх іспаномовних країн, а зараз фокусуємось саме на іспанському кінематографі.
Яким чином формується програма?
Ми орієнтуємося на найсвіжіші та найпомітніші іспанські прем’єри – учасників і лауреатів фестивалів, переможців національних премій «Гойя». Водночас залишаємо місце для жанрового різноманіття: від інтимних драм до трилерів і комедій. Для нас важливо показати сучасну кінокартину Іспанії у всій повноті, а також час від часу робимо акценти на класиках чи ретроспективах. Цьогоріч нашим основних хедлайнером став фільм-відкриття «Глуха» режисерки Ева Лібертад, який тріумфував на Берлінале, та абсолютна свіжа стрічка Алехандро Аменабара «Полонений», світова прем’єра якої відбулась буквально напередодні «Лінії іспанського кіно» на фестивалі в Торонто.
Як, на вашу думку, український глядач сприймає іспанське кіно?
Ми бачимо великий інтерес та відкритість глядачів. Українці цінують емоційність, чесність іспанських фільмів, вміння розповідати життєві історії просто й водночас дуже художньо. Крім того, у нас близький темперамент, тому іспанські герої та їхні почуття не здаються чужими. До того ж в умовах війни нам дуже бракує іспанських канікул та подорожей – я сподіваюсь похід в кіно хоч на пару годин дозволить українцям опинитись в цій чудовій країні.
Які труднощі та виклики сьогодні виникають у організації такого кінофестивалю?
Найочевидніше – це безпекові ризики, які завжди треба враховувати: обстріли та тривоги. Важливо піклуватися про наших глядачів Але водночас відчувається величезна підтримка від партнерів і глядачів, і це допомагає долати виклики.
Як війна вплинула на структуру фестивалю, вибір локацій, безпекові рішення?
Ми адаптували покази: передбачаємо укриття, іноді обмежуємо кількість сеансів, а частину програми дублюємо у різних містах, щоб більше людей змогли побачити фільми.
Для вас як програмного директора – який із цьогорічних фільмів найбільш особливий і чому?
Для мене особливою є стрічка «Глуха», тому що ця історія дуже чесна й ніжна. Вона говорить про материнство, прийняття й пошук себе, і водночас має універсальне звучання, яке зрозуміле іспанському, українському й будь-якому глядачеві. Це той фільм, після якого в залі залишається тиша – ознака справжнього емоційного переживання. Фільм ми випускаємо в прокат 25 вересня. А в його комунікації нам допомагають громадська організація «Доступно.UA», яка опікується розвитком інклюзивності, та «Громадський рух «Соціальна єдність», що представляє спільноту людей з порушеннями слуху в Україні.
