В український прокат вийшов фільм Мартіна Скорсезе “Вбивці квіткової повні” засновано на нон-фікшн книзі Девіда Ґранна 2017 року, яка розповідає про розслідування ФБР низки вбивств серед індіанців племені осейдж на початку 1920-х років. Спочатку Скорсезе та співавтор, Ерік Рот, зосередили свою екранізацію навколо цієї історії, де Леонардо Ді Капріо мав зіграти головного слідчого ФБР Тома Вайта. Але потім сценарій переписали.
ПроШоКіно розповідає про новий фільм Скорсезе, який в свої 80 нарешті зняв вестерн. Фільм, без сумніву, викликає захват і стане свого часу легендою кінематографа. Це правдива історія, яку Скорсезе і співавтор сценарію Ерік Рот показали не як стандартну детективну історію, а з більш морально складного погляду на те, як білі планували та цинічно здійснювали вбивства. Напруга, відчай, спокута відбивається музикою Роббі Робертсона. Сцени перетікають з однієї в іншу, місцями здаються надто затягнутими, але не набридють. «Чи зможете ви знайти вовків на цій картинці?» — запитує Скорсезе сторінками старої книги з історії осейджів.
Читайте також: Мартін Скорсезе розповів, який фільм зніме після “Вбивців квіткової повні”
У фільмі Скорсезе розповідає про осейджів, які стали найбагатшими американцями завдяки нафті, яку знайшли на їхніх землях. Саме це і зробило їх об’єктами для експлуатації. Хоча усього декількома роками раніше уряд США змусив плем’я відмовитися від своїх споконвічних земель і переселитися на небажані землі Оклахоми. Ба більше, режисер проводить пряму лінію між вбивствами осейджів і расовою різаниною в Талсі в 1921 році, про яку згадується в старій кінохроніці у фільмі. В обох випадках прихильники переваги білої раси не могли стерпіти, як процвітають інші, розраховуючи на упереджену правову систему, щоб приховати свої злочини.
Ернест Беркхарт повертається з війни до свого дядька Білла “Короля” Хейла. Хлопець безцільний і безтурботний, хоча і вразливий, виявляється втягнутим у зловісний план свого дядька: змусити багату осейджську жінку вийти за нього заміж, потім убити її і сім’ю і успадкувати її гроші та землю. Ді Капріо тут чудовий, і це непроста роль, адже змушує залазичи глибше в себе і людські пороки, але й переконує, що він не такий поверхневий, ніж здається на перший погляд. Де Ніро ж тут неймовірно слизький, але такий привабливий (навіть в свої роки) покидьок. Він уособлює огибність жаги до капіталізму білих, що призводить фактично до геноциду індіанців.
Усі поганці відомі з самого початку, але фільм тримає в напрузі, а герої протягом фільму вивертають свої душі навиворіт: у когось вона світла, а у когось – наче пустка. І хоч центральна роль знову чоловіча, жінці Скорсезе виділяє значне місце. Моллі у виконанні Лілі Гладстон – глибока й багатогранна, її стан коливається від надриву до меланхолії, але ніколи не пасивність. Вона балансує на грані життя та смерті, про що свідчать видіння сови, яку її мати вважала передвісником смерті. Але у будь-якій сцені – це горда, стоїчна, і нескорена жінка, і це не про фемінізм, а про жіночу природу. Зовсім скромну роль відведено агенту ФБР Тому Вайту, навідміну від книги. Попри накал ситуації він лишається спокійним, розміренним, чесним. І тут Скорсезе показує і персонажа, і саму справу між рядків.
“Вбивці квіткової повні” нагадують про ганебну сторінку в історії США. Фільм показує, наскільки жахливими й цинічними ми можемо бути один до одного. Але замість логічного завершення в залі суду фільм різко переходить до кольорового епілогу. Трагедію розказано: як насправді колонізували корінне населення Америки, перетворюючи священні місця на безплідні луги, де єдиним плодом є нафта, а нащадкам лишили степи з “квітковою повнею”, пророщу на пролитій крові. То «чи зможете ви знайти вовків на цій картинці?».
Читайте також: Приємний нафталіновий бойовичок – рецензія на фільм “Нестримні 4”
