Уже 10 квітня глядачі матимуть змогу подивитись кіноверсію екранізацію першого оригінального історичного мюзиклу «МУР. Ти [Романтика] в кіно». Продаж квитків відкрився два тижні тому. І вже за десять днів до прем’єри продано майже 4 тисячі квитків, з яких понад 2100 — у мережі Multiplex, а деякі зали вже майже розкуплені.
Вистава стала настільки популярною, що творці взялись за роботу над фільмом. Зйомки стрічки відбулися влітку 2024 року. Запис вистави тривав два дні, а щоб відтворити атмосферу театру на кіноекрані, знадобилося 12 камер. Для зйомки актори зіграти виставу декілька разів: у перший день відбулося її фільмування цілком, на другий — відзняли з глядачами із клубу поціновувачів творчості обʼєднання. Тож ПроШоКіно™ поспілкувались із засновником творчого об’єднання МУР Олександром Хоменком про зйомки фільму.
Мюзикл «Ти [Романтика]» став неймовірно популярним, тож логічно, що мало б бути продовження чи трансформація в інший формат. Коли ви зрозуміли, що треба рухатись саме в цьому напрямку – кіно?
Мова про те, щоби зняти «Романтику», розпочалася, як тільки ця вистава мала успіх у глядача просто тому, що багато з нас, хто створював її, надихалося, наприклад, бродвейськими спешлами, записами європейських театрів, які є в вільному доступі або в не дуже вільному доступі (сміється).
І ми з жахом розуміли, що українська театральна сцена не зберігається для історії. Не можна подивитися вистав Танюка. Те, що не можна подивитися вистав Курбасу, я думаю, зрозуміло, чому, але тим не менш. Ми всі знаємо, що Курбас – талановитий режисер, але доказати це якоюсь виставою не можемо, лише через якісь нариси, щоденники.
Ти [Романтика] в кіно Пресслужба
Для того, щоб зберегти нашу театральну культуру, її треба записувати. Повноцінно, не просто на три штативи, а методом, як роблять спешл. Тому ми робимо перший крок для того, щоб показати іншим театрам, що це важливо, що це треба, що це потрібно людям. Таким чином через 60 років можна буде подивитися – ого, яка цікава тема. Театральне мистецтво 20-х років під час війни 21-го століття. І ви можете подивитися на мене, на обличчя людей в залі, на акторів, які живуть під час повномасштабного вторгнення, під час війни, і грають. Це ж дивовижно, це важливо робити. Тому ми пробуємо робити перший крок. Далі все залежить від глядача.
Хто працював над фільмом зі сформованої команди і хто долучився (музика, сценарій, режесура)?
Зі сформованої команди працювали над фільмом усі, хто працював над виставою. Монтажем займався Микита Крук і я. Ми провели три місяці просто кожного вечора, ночі, сидячи і монтуючи спешл, поки він нас влаштує, обираючи, куди глядачу треба дивитись. Найперша цікава особливість спешла – коли ви дивитесь виставу, самі обираєте, куди дивитись, а коли дивитесь спешл, вам вказують, куди було б вдало подивитися, на чию реакцію. Плюс є крупні плани. І ви будете дивитися в цьому випадку саме те, як задумували автори вистави.
Музику обробляв Віктор Ткаченко і редагував певні звукові моменти. Також команда FILM.UA, за що ми дуже вдячні. Ми провели разом дуже багато часу. Але ви маєте знати, що це той випадок, коли ми не віддали це на кінотеатральну версію, а були присутні, під час кожного етапу затверджували кожен звук, і кожен піксель на екрані пройшов через саме тих людей, які були авторами вистави.
З якими складнощами стикались під час роботи над фільмом?
Складно, що під час роботи над фільмом, знаєте, один з днів зйомки припав на день, коли вдарили по Охматдиту. І настрій, як ви розумієте, у людей був не те, що не самий робочий – це звучить цинічно. Скоріше, всі думками були там, всі питали, як допомогти. Декілька акторів запізнилися на репетицію, допомагали з водою, з завалами. Хтось комунікував з родичами, бо це був великий обстріл. Це так співпало. Але робота артистів, мені здається, в тому, що ви все одно маєте виходити, зніматися, робити вигляд, що все добре.
Плюс, це такий секрет, у декількох учасників, наприклад, у пана Заїки, який грав Володимира Сосюру, була температура 39,5 прямо перед виходом. І тому він такий живий, енергійний, співає, але можна подивитися в нього в скляні очі, якщо ти знаєш. Бо у людини всередині, поки він на сцені, три таблетки від температури, знеболювальне і повний коктейль.
Чи робили для кіноверсії мюзиклу дозйомки, додаткові сцени, додаткові музичні композиції?
Чи робили ми додаткові сцени? Так, безумовно. По-перше, «Ти [Романтика]» ніколи не була однаковою. Це не маркетинг-слоган. Просто, дійсно, люди, які, наприклад, бачили виставу тричі, кожен раз вам скажуть, що вони бачили три різних вистави. Десь Хвильовий на сцені перед самогубством п’яний. Десь Хвильовий, навпаки, запізнюється, виходить з зали і свариться з Курбасом.
Десь Володимир Сосюра йде до дівчини і гуляє з нею. Десь він взагалі не реагує, починається війна. Десь вони з Хвильовим один на одного націлюють револьвери, десь Хвильового немає. Десь Тичина бачить себе на балконі, десь не бачить. Ми постійно правили її, довершували. І спробували у кіноверсії показати її, як нам здається, найвдаліше, як вона працює на екрані. Але є багато речей, що для глядача, де б ви не бачили виставу, будуть безперечно новими, тому що і вистава сама була кожен раз по-різному.
І трошки питань для бліц-інтерв’ю:
Ваша улюблена книга?
Моя улюблена книга, в даний момент, хай буде… Володимир Винниченко, «Записки кирпатого Мефістофеля». Або, наприклад, збірка віршів Позаяка.
З якими голлівудськими акторами і режисерами хотів би попрацювати?
Я не задавав собі це питання, тому що вважаю, що в нас є дуже-дуже багато талантів, і проблема нашої країни якраз у тому, що ми думаємо, що у нас гірше, ніж на Заході. Насправді ми просто, на жаль, інколи не маємо бюджетів для того, щоб це реалізовувати на західному рівні.
Я б дуже хотів попрацювати ще з Тонею Хижняк. Ми з нею вже працювали на зйомках кліпа і в альбомі «Pax Romana». Але я б дуже-дуже хотів з нею попрацювати ще. Це одна з найталановитіших актрис в плані професійності в роботі, швидкості реакції, як вона себе бачить в кадрі, підлаштовується, як швидко може давати в дублі різні варіанти емоцій. Дубль п’ятий – один, шостий, сьомий, восьмий – абсолютно різні емоції, щоб ти міг на монтажі, наприклад, обрати. Тому я б дуже хотів ще попрацювати з Антоніною Хижняк і з Євгеном Яновичем, як з актором.
У мене є для нього одна роль. Я вважаю, що всі дивляться на нього, як на шоу, певну душу компанії. А я думаю, що якась роль дуже-дуже сумної людини, програвшої, розчарованої в житті, його б відкрила з неочікуваної сторони.
Яким ви бачите культурне майбутнє України?
Я бачу його… Його два. Абсолютно рівною мірою. В одному «російський світ» повертається після того, як війна або заморожується, або завершується. Повертається спокійно. Через радіостанції, якісь фільми, відсутність якихось певних законів. І через 10 років все буде так само, як було у 2021 році, коли більшість контенту, який споживали українці, була російськомовна, російськоорієнтована.
Це один з варіантів. Або ми нарешті вивчили уроки, і культурне майбутнє… Дивіться, якщо під час війни, враховуючи складнощі, без світла, з обстрілами, з кадровими проблемами, з тим, що інколи не вистачає людей на найпростіші задачі, і попри це все створюються такі вистави і проєкти, те, що ми бачимо в багатьох театрах, на концертних майданчиках у артистів, те, що ми бачимо всюди в нашій країні… Якщо ось таке вдається робити попри все, уявіть собі, наскільки круті речі можливо буде реалізовувати завдяки обставинам, а не попри все.
Читайте також: Чому всі обговорюють хіп-хоп мюзикл Ти [Романтика]
