Цього року міжнародний фестиваль анімації LINOLEUM знову відбудеться офлайн з 4 по 8 вересня у першому інноваційному парку UNIT.City у Києві. ПроШоКіно поспілкувались з незмінною директоркою фестивалю – Анастасією Верлінською про тематику, відбір робіт, факапи та про інше.
Фестиваль проходив офлайн під час війни. Чим відрізнялась організація і програма від попередніх?
Я з тих людей, які мають спочатку трохи понити, але потім йдуть та роблять. Тому наш таймлайн організації не змінився у порівнянні з тим, яким він був до повномасштабного вторгнення. Оскільки фестиваль проходить у вересні у нас був час прийняти рішення і десь у квітні 2022 року я розуміла, що фестиваль таки буде. Проте у перший рік вторгнення ми провели його здебільшого онлайн з міркувань безпеки, а у 2023 та цьогоріч – повністю офлайн.
Наше програмування завжди орієнтувалося на українську аудиторію в першу чергу. Ми збираємо відгуки, слухаємо тих, хто приходить, робимо висновки і відповідно створюємо концепт. Для прикладу ми стали максимально уникати у фільмах насилля (у тому числі сексуального), яке може тригерити глядачів. Суспільство зараз травмоване і вдавати з себе кльових першопрохідців мені не дуже хочеться. Грубо кажучи, можна набрати успішного контенту, який десь на крутих фестивалях отримає схвальні відгуки та нагороди, але тут наробить лиха з психікою людей. Це не означає, що ми не знайомимо людей з цікавинками сучасної анімації, ми робимо це за внутрішнім відчуттям і не орієнтуємося на інші фестивалі в цьому плані.
Залишається незмінним відсутність фільмів, створених на росії чи росіянами, які проживають за кордоном.
Як відбирались роботи?
У нас кожного року міжнародний конкурс якось формується по блоках, тематично. І так вже протягом декількох років. Цьогоріч я хотіла трохи скоротити, але є глобальна проблема, що короткометражні фільми стають довшими. Тобто якщо раніше у блоці могло бути 8-9 фільмів, то зараз це 5-6. Найгірша ситуація у студентів, які доволі часто у крутий візуальний стиль закладають 20-хвилинний наратив, який вже на 3-й хвилині складно розібрати та зрозуміти з чого все починалось. Однак, ми не розмежовуємо конкурс на професіональний та студентський, були випадки, коли головний приз отримували саме студенти.
Щодо відбору загалом, то як я казала вище, це все інтуїтивна та командна робота. У мене свій специфічний смак і я не хочу робити “суб’єктивну” програму, тому я працюю з талановитими кураторами – Юлія Кузнєцова, Алекс Малишенко, Жанна Озірна, Оля Райтер, Аня Ігнатова, які, власне, доповнюють фестиваль своїм світоглядом. Також я інколи запрошую іноземних кураторів створити підбірки під фестиваль, це завжди класно розбавляє програмування.
Чи охоче їхали учасники/журі на фест?
Якщо мова йде про іноземців, то, звісно, ні. Багато хто боявся, ще певна частина не хотіли проходити через пекло добирання сюди. Проблемою також є, що більшість посольств та культурних інституцій не оплачують проїзд/проживання своїх резидентів, оскільки Україна вважається небезпечною. Тобто щоб привезти іноземних гостей ти або витрачаєш грантові кошти, або власні (якщо грант це покриває), і ще витрачаєш трохи часу, аби пояснити географію країни і як діяти під час тривоги. І що бісить найбільше це МІГ і його «тренування».
Про факапи. Скільки їх було? Чи можете навести 2-3 найяскравіших приклади?
Мій мозок блокує таку інформацію, бо кожного разу для мене це мікроінфаркт. Факапи завжди є, але вони якісь не смішні. Бо інколи буває, що сталося щось у той конкретний момент жахливе, але потім можна посміятися. От мені здається, що у мене такого не було. Було багато адміністративних речей, типу з кимось щось не підписали, чи про когось забули. Але я залюбки перерахую, що мене бісить:
- режисери, які подали свої роботи і НЕ відповідають після відбору. Інколи навіть коли вони в конкурсі. Просто подали свою роботу і норм;
- дистрибутори, які не вміють планувати фестивальну стратегію, всюди пхають свої фільми, а коли ти їх відбираєш, вони такі: ой, вибачте, там фестиваль класу “А” хоче наш фільм показати, а ви не фестиваль класу “А”, тому ми знімаємо цей фільм з показу;
- учасники та гості фестивалю, для яких розписані всі інструкції на пошті та у соцмережах, але вони продовжують ставити якісь, будемо відверті, дурні запитання. Чому? Тому що вони не хочуть нічого читати;
- іноземці, які в останній момент згадують, що літаки не літають в Україну, а значить вони добиратимуться добу, а їм це не підходить;
- люди, які тобі спочатку дзвонять замість того аби написати (то просто загальне)
Ось тут саме час замість фото вставити мій улюблений стікер (сміється). (Примітка редакції – ми так і зробили)).
Що плануєте цьогоріч? Яка тема фестивалю? Скільки вже заявок?
Плануємо провести фестиваль 🙂 Бо кожного року це якийсь суцільний челендж, особливо у плані фінансування. Наша тема “ПОЛЕ ГРИ” (Playgrounds). Тема — це завжди рефлексія на те, що нас оточує та момент, який ми проживаємо. Так от “ПОЛЕ ГРИ” містить у собі дуже багато цікавих значень, які можна обіграти: від пісочниці до ігор політків. Але ми цьогоріч хочемо сфокусуватися трохи на геймдеві. Після повномасштабного вторгнення ці сектори (геймдев та анімація) ще більше перемішалися та майже сплелися, тому у нас буде декілька лекцій та презентація українських інді ігор.
Щодо показів, всього буде 22 блоки, 250 фільмів орієнтовно. А отримали ми близько 2500 заявок. З важливого — ми повернули VR анімацію, буде 5 фільмів учасників та переможців Венеційського фестивалю. Ми попросили п’ятьох іноземних кураторів створити свої підбірки власної інтерпретації “Поля гри”. В результаті у нас є одна про кохання від директора Оттавського анімаційного фестивалю Кріса Робінсона; одна про відображення сучасної реальності від австрійця Томаса Ренольднера, голови ASIFA Австрія та куратора VIENNA SHORTS; одна про правила та ритуали від Васіліса Крусталліса, куратора естонського фестивалю PÖFF; одна про анімацію як експеримент самою над собою від польських дослідників та програмерів Ольги та Міхала Бобровські.
Незмінними залишають наші конкурсні програми, програма Ladies First жінок-аніматорок, експериментальна анімація та 5 блоків дитячої програми.
Ми також плануємо великий нетворкінг івент, де представимо напрацювання Української анімаційної асоціації щодо майбутньої стратегії розвитку сектору, а також результати дослідження проєкту RES-POL щодо його істотних питань. Окремо відбудуться короткі презентації анімаційних, і не тільки, компаній, а також панель щодо фінансування та можливих змін на рівні законодавчих органів процесу фінансування виробництва анімаційного контенту.
І іноземці до нас таки їдуть і дадуть декілька майстер-класів, але говорити поки не буду, аби не наврочити. Ну або можете глянути у розкладі на сайті.
