Довгоочікуваний повнометражний фільм про пригоди космічного мисливця за головами та юного джедая невідомої раси – “Зоряні війни: Мандалорець і Ґроґу” уже в українському прокаті. Три сезони серіалу зачарували як істинних фанатів Всесвіту “Зоряних війн”, так і глядачів, які не дивились ні фільми, ні серіали. Чи вийшов такий ефект і у стрічки – читайте в огляді ПроШоКіно.
Читайте також: Всесвіт “Зоряних війн”: усі фільми, серіали, сиквели і приквели в одному гайді
Сюжет
Події фільму логічно розгортаються після подій 3 сезону серіалу “Мандалорець” та частково подій серіалу “Асока” на тлі падіння Галактичної Імперії. Мандалорець Дін Джарін тепер працює на Нову Республіку, вистежує в закутках галактики вцілілих імперських командирів, а за ним всюди, як кажуть, і в вогонь, і в воду, слідує маленький Ґроґу. Їхні відносини перейшли на новий рівень, стали родинними, як батька й сина.
Отже Мандо отримує нове небезпечне завдання – знайти командора Койна, якого ніхто ніколи не бачив вживу і не знає, як він виглядає. Хоч якусь інформацію про нього можуть надати родичі Джабби Гатта – Близнюки, але за окрему плату. Мандалорець має визволити з полону сина Джабби – Ротту Гатта. Ця місія йде геть не за планом, проте командора Койна Дін Джарін все ж доставляє полковниці Ворд. Це потягло за собою ряд інших подій – зорема Близнюки викрадають Мандо і Ротту, а маленький Ґроґу спішить на поміч їм.
Виконання та драматургія
“Мандалорець” у форматі серіалу і був цікавий тим, що не навантажував пафосними діалогами, оверможливими місіями, гіпербалізованою жертовністю і не зазіхав на масштаби кінотеатральних космічних епопей. Сюжет максимально зрозумілий, діалоги, хоч і прості, проте не поверхневі, герої цікаві. Фільм же ніби зобов`язує бути серйознішими, глибшими. Але ні. І хоч Джон Фавро та Дейв Філоні – і самі є фанатами Star Wars, і знімати вміють добре, проте не вигадали новий велосипед. Фільм скотився в шаблонності.
Ні, звинуватити стрічку, творців і головних героїв в бездушності не можна, проте і родзинку знайти тут не виходить. Як блокбастер фільм працює ідеально – спецефекти, сцени польотів, бійок ідеальні. Творці активно поєднували сучасну комп’ютерну графіку з практичними ефектами, аніматронікою, мініатюрами та навіть стоп-моушн-анімацією. Крім того, до роботи повернувся легендарний майстер спецефектів Філ Тіппетт, який працював над культовими істотами оригінальної трилогії, зокрема ранкором, таунтаунами та шагоходами AT-AT. У стрічці багато реальних локацій та практичних декорацій, або окремо будували декорації.
Актори і музика
Незмінний Педро Паскаль втілив Мандалорця. Актору дійсно вдається відходити від ролей інших проєктів, не даючи глядачам ототожнювати його з Джоелом чи Оберином Мартелом, чи генералом Акацієм. Вони всі лишаються там, а тут Паскаль – Дін Джарін.
А от для того, щоб оживити Ґроґу, доводилось працювати одночасно 4-5 операторам. Вони координували рухи очей, голови, рук, міміки та інших механізмів персонажа. Усередині Ґроґу було заховано понад 30 сервоприводів.
У фільмі з`явилось і багато камео – Джеремі Аллен Вайт у ролі Ротти Гатта, Сігурні Вівер, навіть Мартін Скорсезе (що то був за персонаж не скажемо).
Однією з приємностей фільму став саундтрек – незмінно написаний Людвігом Йоранссоном ( він же писав музику і для серіалу). Цього разу композитор записав саундтрек із оркестром зі 106 музикантів та хором із 64 виконавців. Музика стала масштабнішою, глибшою, емоційнішою.
Загалом, фільм можна дивитись і з дітьми, попри космічних монстряків, виглядає все не лячно. Як нова історія в повнометражних розширеннях космічної саги – фільм не працює. Але як експеримент до серіалу про цих двох – може бути.
