Скучили за фокусами знаменитої четвірки Вершників, тоді вам в кінотеатр, бо в прокаті зараз йде “Ілюзія обману 3” (Now You See Me: Now You Don’t). 12 років тому компанія Lionsgate подарувала світу історію про групу фокусників, які, наче Робін Гуди, завдяки магії відбирали гроші у багатіїв і перерозподіляли їх на благо суспільства. ПроШоКіно розповідає, про те, чи є в фільмі магія і про те, хто виграв у внутрішній битві молодих магів та Вершників і до чого в цій історії “Дедпул”.
У 2013 році фільм-пограбування “Ілюзія обману” зібрав навколо себе аудиторію, якій були до вподоби магічні трюки. Через 12 років вийшла вже третя серія франшизи, яка складається із ще одного премудрого пограбування та з фокусів, які цього разу не є магією, бо складаються вони зі спецефектів, створених комп’ютерною графікою – це легко зчитується і руйнує всю атмосферу.
Чого не можна в цій історії зрозуміти, так це того, чому кінокомпанія, продовжуючи цю франшизу, тримається за режисера Рубена Флейшера. Створені ним попередні історії можна назвати відносно талановитими, а в “Ілюзії обману 3” справи погіршились і це не дивлячись на квартет сценаристів до якого входить, наприклад, дует Ретт Різ та Пол Вернік – автори першого та другого “Дедпула”.
Сценарій вийшов заплутаним і місцями навіть абсурдним. Життя цій історії не додають навіть молоді ілюзіоністи, які за сюжетом приєднаються до старшого покоління своїх колег. Чотирьох Вершників і трьох “салаг”, які проявляють дуже великі таланти в магії, чекають великі пригоди. Обʼєднавшись, фокусники кидають виклик королеві діамантів та геніальній злодійці Вероніці Вандерберг, роль якої виконує оскароносна Розамунд Пайк. Їх задача не тільки викрасти у неї найбільший у світі діамант, а й зруйнувати Верониці репутацію та викрити її злодійства.
Короткий синопсис виглядає зрозумілим та приваблюючим, але в процесі подій сценарій настільки обростає деталями, що ти втрачаєш розуміння що звідки береться і нащо. Здається, що режисер Рубен Флейшер теж це розуміння втратив, бо не відчувається, що він контролює те, що відбувається і що в цілому розуміє сенс магії.
Цікаво, що молоді ілюзіоністи виглядають в цій історії більш спритними та талановитими. Спочатку четверо Вершників (Джессі Айзенберг, Вуді Харрельсон, Айла Фішер та Дейв Франко), до яких всередині історії доєднується героїня Ліззі Каплан, виглядають вайлуватими та старими. Прямо фізично відчувається, що вони не тягнуть темп оповіді. Тож можна лише поспівчувати акторам, які, здається, грають в цьому фільмі лише тому, що зв’язані зі студією контрактом.
Королева трилерів Розамунд Пайк теж грати в цій історії особливо нема чого, але в її елегантної лиходійки хоча б вбрання ефектне. Айлі Фішер в цьому плані не так поталанило і вона виглядає на екрані не як всесильна королева магії, а як мати трьох дітей, якою вона є в реальному житті. І це все тому, що персонажі на екрані дуже пласкі і грати акторам власне нема чого.
Трошки кращий вигляд мають молоді перспективні зірки – Домінік Сесса (“Залишені”), Джастіс Сміт (“Світ юрського періоду”) та Аріанна Грінблатт (“Барбі”, “Асока”). Молодь грає натхненно і явно переграє ветеранів. І якщо “Ілюзія обману” буде мати наглість зайти на четверту серію, саме нова хвиля фокусників, буде в центрі уваги, бо “Ілюзія обману 3” – це точно прощання з Вершниками, які остаточно вичерпали себе.
В цілому ж нова серія “Ілюзії обману” – це динамічна, хоча і громіздка, суміш цирку, комедії, хитромудрого пограбування та місцями дуже ефектних сцен, створених комп’ютерною графікою, взяти хоча б кімнату, що обертається до гори дригом чи абстрактний дзеркальний простір зі сходами, як у Ешера. Трюків та головоломок в фільмі багато, от тільки магії немає, а це означає, що час вже говорити “стоп”.
