В український прокат зайшов екшн-трилер “Оператор” (“Relay”), окрасою якого є оскароносний Різ Ахмед, актор на жаль не зовсім касовий, не дивлячись на свою участь в проектах Marvel та в одному з епізодів “Зоряних війн”. Своєю роллю в “Операторі” актор нагадав нам себе в дуже крутому кримінальному драматичному серіалі “Одного разу вночі”, за який отримав “Еммі” та був номінований на “Золотий глобус”. Там він грав на на межі можливостей своїх та глядацьких. Чи вдалося Різу Ахмету зробити фільм “Оператор” таким же особливим, зʼясовувало ПроШоКіно.
Стрічка розповідає історію хлопця, який вибрав для себе дуже оригінальну роботу. Том – тіньовий агент, який приходить на допомогу людям, що стали свідками злочинів великих корпорацій. Коли цим людям загрожує смертельна небезпека, вони готові повернути отриману інформацію в обмін на гарантію того, що їх залишать в спокої. У таких справах потрібен вправний посередник і він існує, але імені його ніхто не знає, а обличчя – й поготів. Якщо він зацікавиться, то обовʼязково залагодить справу: проколів в нього ще жодного разу не було, бо його методи точні, а плани – бездоганні. А ще він геній у тому, як уникнути спостереження.
Одного разу до Тома звертається Сара Грант (Лілі Джеймс), викривачка фармацевтичного гіганта, яка має інформацію, здатну зруйнувати корпоративне злиття вартістю в кілька мільярдів. За Сарою вже давно слідкує група людей у фургоні під керівництвом розумного здорованя (Сем Вортінгтон), тож зацькована дівчина вмирає від жаху. Том береться за справу і починає керувати кожним кроком Сари. Але хороше питання, хто все ж таки насправді тримає все під контролем?
Шотландський режисер Девід Маккензі (“Молодий Адам”, “Пекло або висока вода”) – майстер напружених сцен і нагнітання саспенсу. Першу частину фільму він зняв ідеально. За сюжетом герой Ахмеда довгий час не вимовляє жодного слова, а зв’язок з клієнтами здійснює через службу New York Relay – телекомунікаційної системи, яка з’єднує глухих абонентів з їхніми чуючими колегами за допомогою прибора, схожого на телетайп з екраном, на якому “біжить” текст у вигляді рухомих літер. Здається саме від цього дивного виду комунікації і почали в свій час “витанцьовувати” сценаристи. Більшу частину фільму, а він йде майже дві години, герої комунікують саме так і це створює певну динаміку. Фільм тримає і цим, і цікавими методами конспірації Тома, тут тобі і перевдягання, і хитрі втечі від спостереження, і майстерні доставки посилок. Та й сам Том цікавий – він все робить мовчки, а історія живе. Його начебто беземоційне обличчя дарує купу інформації, він бере мімікою, грою тіла в той момент коли зовні тиша. Різ Ахмед дуже крутий актор і “Оператор” в якійсь мірі його бенефіс. Саме тому екшена як такого в стрічці не так вже і багато, більшу частину часу ми споглядаємо за тим, як одна людина вирішує складні питання та вибудовує гармонічний ланцюжок подій.
В цьому сенсі актрисі Лілі Джеймс (“Попелюшка”, “Аббатство Даунтон”) так не поталанило, її роль досить поверхнева, а на фоні витонченої гри Ахмета вона в чомусь виглядає навіть незграбною. Сему Вортінгтону поталанило більше, його роль досить жива, але у зірки “Аватару” амплуа все ж таки позитивне, а в “Операторі” він ще той негідник. Хоча сюжет фільму настільки заплутаний, що важко вже під фінал зрозуміти, хто дійсно хороший, а хто прикидався.
Щодо фіналу, то з ним автори трохи схибили. Останні хвилин тридцять фільму виглядають так, наче до гарної креативної історії приклеїли недолугий хвіст банальщини. Сцена погоні в якій всі герої ледь рухаються, виглядає безглуздою. Але інформації глядачам було видано стільки, що критикувати фінал вже якось і не хотілось. Більше хотілось по дорозі додому розібратись в цій трохи заплутаній історії, чому все було так, а не так, і власне хто ці люди і що їм було треба. І чесне слово, зʼявилась боязка думка, що треба ще раз “Оператора” передивитись, щоб, як то кажуть, уточнити деталі.
