Поки напрямок внутрішнього туризму розвивається, а ми продовжуємо досліджувати регіони України, ПроШоКіно пропонує новий напрям для подорожей. У цьому матеріалі розповімо, де знімали знакові українські фільми та підкинемо декілька ідей для вікенду справжнім фанатам кіно.
“Тіні забутих предків” — Села Криворівня та Верховина, Івано-Франківська області
Параджанов знімав “Тіні забутих предків” близько року в селах Жаб’є (Верховина) і околицях села Криворівня. Режисер активно вивчав побут та звичаї гуцулів, щоб детально відтворити їх на екрані. Знімання тривали майже цілодобово. Якщо не працювали на майданчику, то робили це в будинку Параджанова, де проходили постійні наради. У вільні від знімань дні Параджанов ходив на весілля чи похорони в околицях, вивчав побут або ж вирушав у місцевий музей народного костюма.
Хата, в якій жив Параджанов, знаходиться у Криворівні, а музей “Тіней забутих предків” — на околиці Верховини. Обидва працюють та відкриті до відвідувань, але на екскурсію радимо записуватись заздалегідь.
“Мої думки тихі” — Закарпаття
Події трагікомедійного роуд-муві розгортаються у декількох локаціях.Режисер Антоніо Лукіч народився на Закарпатті, тож зміг максимально точно передати колорит регіону. Спочатку головний герой повертається в Ужгород до мами в період цвітіння сакур — приблизно середина квітня. Головними точками цвітіння дерев у місті є вулиці Довженка і Корятовича.
Під час подорожі герої відпочивають на термальних басейнах у “Косино”, а згодом відвідують Буйволину ферму під Хустом. Сцени зі страусами вдалося записати на фермі “Райський куточок” в Хусті.
Читайте також: Українські фільми, які потрібно подивитись кожному
“Вулкан” — Херсонська область
Режисер фільму Роман Бондарчук народився і виріс у Херсоні, тож події його дебютного ігрового повного метру відбуваються серед херсонських степів. Головний герой, Лукас, який працює ОБСЄ, їде зі столиці до невеликого містечка Борислав та потрапляє у низку дивних подій.
Знімання картини “Вулкан” проходили у кількох селах на березі Каховського водосховища. В інтерв’ю для Радіо Свобода, Бондарчук розповів, що для фільмування команда знайшла фантастичне селище Червоний Маяк. “На центральній площі розташована лікарня, рештки монастиря, який у радянські часи був клубом, а тепер знову монастир, і літній кінотеатр, який раніше був церквою.”
Пам’ятник херсонському кавуну, який потрапив у фільм знаходиться біля села Осокорівка. Наразі Борислав та інші міста Херсонщини знищують російські окупанти, здійснюючи постійні обстріли, тож невідомо, чи зможемо ми ще раз побачити ці села, так само як зобразив їх режисер.
Читайте також: Українські фільм, про які ви могли не знати, але маєте подивитись
Київ
Сучасне українське кіно таке… київське. Режисери зображують місто в різні періоди: під час розпаду СРСР (“Ти мене любиш?”) чи на початку 2020-х (“Стоп-Земля”). У драмі дорослішання “Назавжди-назавжди” Анна Бурячкова оспівує химерну красу спальних районів лівого берега, а у сатиричній комедії “Герой мого часу” Тоня Ноябрьова балансує між залами PinchukArtCentre та локальними ринковими павільйонами.
«Приятель небіжчика» В’ячеслава Криштофовича, який вийшов у 1997 році є найкращим портретом Подолу пізніх 1990-х в кіно.
Читайте також: 5 фільмів про українські 1990-ті: від пострадянського нуару до драм дорослішання
Одеса
Буде злочином не згадати Одесу у розмові про локації українських фільмів. Саме в Одесі було засновано першу кіностудію, на якій працювали Олександр Довженко, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Микола Бажан, Дзиґа Вертов та Сергій Ейзенштейн.
Сцену з “із придушенням повстання знімали на Потьомкінських сходах, які назавжди увійшли до архіву класики світового кіно. Довженко знімав комедію “Ягідка кохання” — один зі своїх перших фільмів короткометражних фільмів на Французькому бульварі, вулицях Ланжеронівська та Сабанеїв Міст. У авангардній стрічці “Людина з кіноапаратом” Вертова можна помітити кадри з пляжу Аркадія, Привокзальної площі, перетині Дерибасівської та Пушкінської.
