Прем’єра документального фільму Антона Птушкіна “Ми, наші улюбленці та війна” відбулась на відкритті міжнародного кінофестивалю середньометражного глядацького документального кіно Doc Kyiv Fest. Картину було створено у копродукції з Канадським продакшеном — компанії Yap Films. Міжнародну версію фільму придбав американський мовник PBS, “Ми, наші улюбленці та війна” транслюватиметься у документальному блоці PBS Nature.
Фільм є дебютною роботою Антона Птушкіна. У 2017 році він працював ведучим українського російськомовного розважального тревел-шоу “Орел і решка”, згодом відкрив власний проєкт на YouTube, де розповідав про подорожі. У 2021 році блогер став співведучим фуд-тревел-шоу на YouTube-каналі Михайла Кацуріна.
Півтора року режисер спілкувався із зооактивістами, волонтерами, працівниками зоопарків та притулків, для того, щоб розповісти про війну та українців у ній, через їхнє ставлення до тварин. Саме з порівняння українських біженців з будь-якою іншою категорією емігрантів під час збройних конфліктів і починається фільм. Опитані експерти зазначають, що ніколи не бачили такої кількості біженців, які рятували своїх тварин від війни, як після початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Читайте також: Роуд-муві про щасливих людей. Рецензія на фільм “Я “Побєда” і Берлін”
Візуально картина не вибивається з класичного канону телевізійного документального кіно. Картинка якісна, ритм візуальної оповіді не змушує тягнутись за телефоном, щоб погортати стрічку, але й без експериментів над формою. Драматургійні ж рішення не виглядають заскладними, але однаково змушують плакати через історію військового з Запоріжжя Артема Дементія та його собаки Клика, або ж по-дитячому радіти появі Пса Патрона на екрані.
Серед сюжетних ліній також: історії активістів об’єднання “Зоопатруль”, які рятували тварин у Києві та області на початку повномасштабного вторгнення, Наталі Попової — волонтерки, яка з лютого 2022 року разом із UaAnimals допомагала вивозити із зоопарків та притулків у зоні бойових дій диких та екзотичних тварин, і трагедія, що сталася у Бородянському притулку, коли від голоду та спраги у закритих вольєрах загинуло понад 300 собак.
Використання тварин, дітей та інших незахищених категорій є традиційним інструментом пропагандистської діяльності, якої наразі потребує наша країна. Тому погляд на війну через досвід тварин та їхніх господарів є чутливою, емоційною, а головне — влучною темою для продукту, що в першу чергу орієнтується на західного глядача. Велику частину хронометражу складають розмови англійською мовою, а режисер на передпоказі зазначив, що фільм має 2 версії: для України та для показу за кордоном.
Антон Птушкін створив якісне та щемке кіно про тварин, але більше — про людей, які про них піклуються у цей буремний час. Це задокументований доказ людяності, створений із розумінням власної аудиторії та правильними меседжами для західного глядача. У кіно з 4 квітня.
Читайте також: Спроба порозумітись в “Уроках толерантності” – рецензія на фільм
