У різні епохи кінематограф по-різному говорив про сексуальність. Якщо раніше ця тема часто залишалася лише підтекстом або подавалася крізь призму суспільних табу, то саме 2000-ті стали періодом, коли режисери почали відкрито досліджувати бажання, близькість, тілесність і різні моделі стосунків. Причому не лише в авторському кіно, а й у романтичних комедіях, драмах і навіть мейнстримних фільмах.
Разом із секспросвітницею Анною Галаєвою ПроШоКіно згадує стрічки, які по-різному осмислюють тему сексуальності. Кожна з них пропонує власний погляд на близькість, самоприйняття, бажання та кохання, а тому й сьогодні залишається актуальною.
Секретарка
Один з найсміливіших фільмів початку 2000-х Стівена Шейнберга. У центрі історії – сором’язлива Лі Голловей, яка влаштовується секретаркою до ексцентричного адвоката Едварда Ґрея. Між героями, яких зіграли Меггі Джилленгол і Джеймс Спейдер, поступово виникає незвичний зв’язок, що виходить далеко за межі звичайного службового роману.
Коментар секспросвітниці
Цей фільм багатошаровий, естетичний і, водночас, доволі реалістичний у тому, як розкриває динаміку BDSM-стосунків і трансформацію людей, схильних до садизму чи мазохізму. Сюжет рухається від неприйняття власної тіні, власних потреб і особливостей — до вдалої інтеграції їх у звичне соціальне життя. Це важливо, бо багато людей, усвідомивши сексуальні потреби, які відрізняються від того, що їм здається “нормою” чи від досвіду знайомих, самовільно прирікають себе на самотність. Їм здається, що ці бажання ніхто не розділить, що оточення сприйме їх ненормальними — якщо взагалі наважитись цим поділитися. Натомість цей фільм показує, що абсолютно різні сексуальні потреби є варіантом норми, якщо вони обопільно погоджені, якщо людина цікава як партнер окремо від цих потреб, і, якщо не боротися з власним “я”, а йти йому назустріч.
Мій найкращий коханець
Романтична комедія Бена Янгера з Умою Турман, Браяном Грінбергом і Меріл Стріп. Цей акторський каст кого-завгодно закохає в історію!иУспішна 40-річна жінка закохується в набагато молодшого чоловіка, навіть не підозрюючи, що він є сином її нової начальниці. Це легка, дотепна й тепла історія про почуття, які виникають тоді, коли їх зовсім не чекаєш.
Коментар секспросвітниці
У цьому фільмі ми можемо спостерігати за побудовою сексуальних стосунків, коли між партнерами десяток, а то й більше років. Різниця у віці часто бентежить тих, хто входить у такі стосунки — здається, що це щось “неправильне” чи ризиковане. Але з сексуальної точки зору це може бути прекрасним поєднанням: коли один партнер досвідченіший, а в іншого — менше страхів, обмежень і більше енергії. Саме з такого комбо і народжуються стосунки, які потім згадуєш фразою “мій найкращий коханець”.
Головне — щиро й відверто говорити про свої потреби і обмеження. Тоді, як і герої цього фільму, ви зможете зберегти теплоту і класні спогади про те, що вас об’єднувало — навіть якщо самі стосунки не триватимуть вічно.
Мрійники
Чуттєва драма Бернардо Бертолуччі переносить глядачів до Парижа 1968 року – міста студентських протестів, свободи й великого кіно. Американський студент Метью знайомиться з братом і сестрою Тео та Ізабель, яких зіграли Луї Гаррель і Єва Грін. Замкнувшись у квартирі, троє молодих людей створюють власний світ, де переплітаються кінематограф, перші почуття та небезпечні експерименти з дорослішанням. До речі, Мрійники стали одним із найяскравіших фільмів у кар’єрі Єви Грін.
Коментар секспросвітниці
Як секспросвітниця, я розумію, що “Мрійники” — досить непростий фільм, який містить багато контроверсійних, а подекуди й нездорових тем. У цьому коментарі хочу зосередити увагу саме на дослідженні кордонів задоволення, на дослідженні різних можливостей його отримати.
Це фільм про відкритість до експериментів у взаємодії з партнером чи партнерами. Герої не бояться пробувати, дивитись на власну сексуальність без готових шаблонів — і саме в цьому цінність стрічки для нашої теми. Часто ми обмежуємо себе на тому, що чогось не хочемо, а тому що не дозволяємо собі навіть поставити питання “а що, як спробувати інакше”.
Головне тут — відгукуватись на своє бажання і бажання того, з ким ти це робиш. Дослідження кордонів працює тільки тоді, коли воно взаємне і чесне, а не коли одна сторона просто йде за іншою.
Любов за правилами та без
Ненсі Маєрс майстерно доводить, що найкращі романтичні історії не мають вікових обмежень. Джек Ніколсон грає переконаного холостяка, який усе життя зустрічався лише з молодими жінками. Але знайомство з героїнею Даян Кітон змушує його переглянути власні погляди на кохання. До акторського ансамблю також приєднався Кіану Рівз, створивши один із найхаризматичніших любовних трикутників у романтичному кіно.
Коментар секспросвітниці
У кінематографі 2000-х — епохи молодіжних романтичних комедій — дуже мало прикладів романтичних і сексуальних стосунків у більш зрілому віці. Через це часто складається враження, ніби після певного віку сексу й романтики просто не існує, ніби це територія виключно молодих.
Ця стрічка руйнує цей стереотип. Природно, чуттєво і водночас дуже романтично вона показує: потяг не зникає з віком. Сексуальність не завершується з певною датою в паспорті — вона може змінюватись, набувати нових форм, але вона залишається живою частиною нас.
Сексуальне життя може увірватися в наше життя і в 50, і в 60, і далі — з новою пристрастю, новою цікавістю до себе і до партнера. І це дослідження анітрохи не менш глибоке й не менш хвилююче, ніж те, що ми проживаємо в молодості. Просто в зрілому віці до нього часто додається ще й більше чесності з собою — розуміння, чого ти справді хочеш.
Метод Хітча
Вдалий ромком Енді Теннанта про Алекса Гітченса, який допомагає чоловікам знайти шлях до серця жінок, хоча сам опиняється безпорадним, коли закохується в журналістку. Яскрава хімія між акторами Віллом Смітом та Євой Мендес і дотепний гумор зробили фільм класикою жанру.
Коментар секспросвітниці
Цей фільм чудово репрезентує контекст свого часу — епоху, коли пікап сприймався багатьма молодими людьми як короткий шлях до успіху в стосунках, до прихильності тих, хто їм подобався. На прикладі головного героя ми навіть бачимо це як ніби успішний кейс — техніки ніби спрацьовують.
Але важливіше інше, що фільм дає побачити: для побудови глибоких, чесних, справді близьких романтичних і сексуальних стосунків маніпулятивні техніки — це шлях в нікуди. Лише щира закоханість, прояв себе справжнього і чесні розмови про власні бажання ведуть до реальної близькості, любові й задоволення — зокрема й сексуального.
Вікі Крістіна Барселона
У стрічці Вуді Алена дві американки Вікі та Крістіна приїжджають до Іспанії на літо. Дівчата – протилежності одна одної і ще не знають як це літо змінить їні життя. Скарлетт Йоганссон, Ребекка Голл, Хав’єр Бардем і Пенелопа Крус створили один із найяскравіших акторських ансамблів у кар’єрі режисера. За роль пристрасної Марії Елени Пенелопа Крус отримала премію «Оскар».
Коментар секспросвітниці
Цей фільм піднімає питання, схожі на “Мрійників”, але з менш драматичним підтекстом. Що робить його цікавим саме з погляду дослідження сексуальності — це різноманітність персонажів, з якими можуть ототожнити себе абсолютно різні глядачі.
Окрім теми поліаморії, відкритих стосунків і можливості експериментувати, важливо ще й інше: жодне рішення не мусить бути сталим. Фільм чудово ілюструє цю трансформацію — коли в наше звичайне життя приходить цікава пригода чи пропозиція, ми можемо прожити її, отримати від неї задоволення і яскраві емоції, а в якийсь момент зрозуміти, що це більше не наше.
І в цей момент важливо вміти вийти з цієї динаміки, забравши з собою себе і свій досвід — і піти за власним рішенням. Звісно, з повагою до інших учасників цієї історії.
Шоколад
Стрічка є екранізацією роману Джоанн Гарріс від режисера Лассе Галльстрема. Жюльєт Бінош грає Вієнн, яка разом із донькою відкриває невелику шоколадну крамницю в консервативному французькому містечку. Її поява поступово змінює життя місцевих жителів, змушуючи їх по-новому подивитися на щастя, свободу й кохання. Разом із Бінош у фільмі зіграли Джонні Депп, Джуді Денч і Альфред Моліна.
Коментар секспросвітниці
Цей фільм дещо відрізняється від решти нашої добірки — тут ми говоримо про сексуальність здебільшого метафорично, через образ їжі, зокрема шоколаду, хоча є і прямі прояви волі до реалізації власних бажань всупереч суспільним нормам і тиску.
Тут варто звернути увагу на два аспекти. Перший — наскільки фільм показує відкритість до реалізації власних потреб і бажань, незважаючи на соціальні догми. Коли ти впевнений у собі, своїх рішеннях і потребах, тобі не обов’язково спиратись на очікування інших.
Другий — дослідження чуттєвості через різні сенсорні сфери, зокрема через їжу. Шоколад тут стає метафорою задоволення загалом — нагадуванням, що дозвіл собі на насолоду в одній сфері часто відкриває шлях до дозволу собі на насолоду в інших, включно з тілесною і сексуальною.
