Якщо ви сумнівалися, що зірка британської поп-сцени Роббі Вільямс той ще гімнюк, достатньо подивитись свіженький байопік про життя артиста, де весь період його карʼєрного підйому розкладено по поличках.
Отже фільм “Роббі Вільямс: Better Man” вже в прокаті. ПроШоКіно розповідає про те, чому цей проект можна назвати унікальним, чому Роббі на екрані у вигляді мавпи і чому варто витратити на його перегляд свій вікенд.
Втілити на екрані історію “поганого хлопчиська” британського шоубізу взявся австралійский режисер Майкл Грейсі. До цього у нього вже був досвід байопіків – він спродюсував “Рокетмена” і зняв півторагодинну документалку “Pink: All I Know So Far”. З Роббі Вільямсом Грейсі подружився під час зйомок фільму “Найвеличніший шоумен”. Г’ю Джекман, який зіграв головну роль, бачив у Роббі сучасне втілення свого героя і запросив співака консультувати проект. Режисер та співак потоваришували і якось вирішили зняти байопік про самого Роббі, але не просто візуалізацію його творчого шляху довжиною в 30 років, а кіно з перверзією. Так на світ з’явився сатиричний мюзикл або казка про зростання, падіння та відновлення “Better Man” в якому головного персонажа грає не людина, а CGI-мавпа.
Зробити з артиста мавпу було дуже сміливим рішенням, але саме Роббі благословив цю ідею, тому що за власним зізнанням, він відчував себе танцюючою мавпою протягом більшої частини своєї карʼєри. Крім того, співак вирішив повністю відмовитись в фільмі від прикрашання чи ідеалізації власного образу. Тому ми бачимо на екрані досить сумну історію про те, як провінційних хлопчик, не дуже освічений та “озброєний” тою дикою зухвалістю без внутрішніх стопів, яка є перш за все внутрішнім захистом не впевненої в собі людини, самостійно дерся на верхівку шоу-бізнесу маючи за душею лише талант та любов до музики.
Любов цю, яка в більшій мірі базувалась на особливому культі трьох артистів з легендарної “щурячої зграї” (Френк Сінатра, Дін Мартін, Семмі Девіс), Роббі прищепив батько. Від татка майбутня зірка також отримала купу комплексів. Тільки зухвалість людини, якій нема чого втрачати, дозволила Роббі стати частиною бойз-бенду Take That, і на піку популярності піти з успішного гурту, щоб зайнятися сольною карʼєрою. А як та почала розвиватися, відразу включити на повну режим самознищення.
Більшу частину 150-хвилинного фільму глядач споглядає, як талановита мавпа знищуєш себе алкоголем та наркотиками і як старанно намагається відвернути від себе всіх, хто її любить. Тож більшу частину фільму ми бачимо на екрані негативного Роббі, але, як каже режисер, ця уразливість головного героя і стала рушійною силою фільму. Ну, а другою рушійною силою в цьому дивному мюзиклі є, звичайно, музика. Ми почуємо всі головні хіти Роббі Вільямса, вони будуть звучати з екрана не в хронологічному порядку, але це і не важливо. А важливо, як майстерно режисер Грейсі “запакував” хіти у візуал, створивши з кожної пісні крутий кліп. Тут тобі і “Rock DJ”, де Роббі та декілька десятків танцюристів фантастично вихиляються на легендарній Ріджент-стріт, і “Angels”, під яку герой сумує на кладовищі за своєю бабусею і водночас співає її зі сцени.
Технічно цей момент зроблено на найвищому рівні, на який тільки здатен сьогодні кінематограф. “Вишенькою на торті” стала сцена, де Роббі виступає на концерті у Небворті у 2003 році, де за три дні це стадіонне шоу відвідало тоді понад 330 тисяч глядачів. На масовці під час зйомок цієї частини режисер не економив, тож епічна битва Роббі зі своїми внутрішніми демонами-мавпами під пісню Let Me Entertain You, яка відбувається у фан-зоні вщент забитій фанами, місцями нагадує битви “Володарів перснів”. І це дуже круто.
Щодо CGI-мавпи і виконавців головної ролі, яких було декілька. Для створення мавпи було задіяно унікальну VFX-графіку від спеціалістів зі спецефектів, що працювали над тим самим “Володарем перснів” (персонаж Голлум – їх рук справа), а ще над “Аватаром” та “Планетою мавп”.
Відчуття, що мавпа нормально собі росте і робить кар’єру серед людей спочатку трохи заважає, але потім звикаєш. Цікаво, що мавпу дорослу (були ще двоє акторів, які грали мавпу Роббі в дитинстві) грає актор Джонно Девіс, але на крупних планах на обличчі мавпи ми бачимо очі самого Роббі Вільямса, які були спеціально вживлені в маску – ось так спеціалісти заморочились.
Але всі ці приколи, як нам здається, не лише для розваги глядача, вірніше вони для розваги, але саме американского глядача. Можливо хтось з фанів артиста здивується, але про поп-зірку Роббі Вільямса глядачі у США нічого не знають. Ну так от сталось, що співак завоював своїм “паганьским” шармом лише одну земну півкулю. І саме заради успішного прокату байопіка в Америці, та можливо в Китаї ну і у всіх тих місцях, де цього артиста не знають, був придуманий цей вигадливий хід з мавпою. А оскільки технічно зроблено все це дуже круто, то ми впевнені, що “мавпячий” гачок заковтне абсолютно весь світ. А враховуючи те, що CGI-шимпанзе у фільмі дуже чарівне, навіть коли в устілку п’яне, то у 50-річного Роббі Вільямса є шанс на друге дихання вже не як легенди британської музики, а як артиста, цікавого всьому світу. Він, до речі, у відмінній формі. Не вірите, подивіться його виступ в Сіднеї в новорічну ніч 2025 – запалює як молодий.
