В український прокат вийшов документальний фільм “Гра на перехоплення”, в якому футбол та війна поєднуються в надихаючій та щемкій історії про братів Михайленків. Один з них — футбольний напівзахистник, а другий – військовий, боєць мобільної вогневої групи ППО.
Тож, жили-були два брата Микола та Сергій Михайленки. І влітку 2024 року їхні шляхи склалися по-різному. Микола, як напівзахисник олімпійської збірної України по футболу відправився “перехоплювати” мʼяч противника на футбольних полях Франції (термін “гра на перехоплення” у футболі – це оборонна дія та ключовий елемент захисту, – Авт.). А Сергій, як командир мобільної вогневої групи ППО, отримав завдання “перехопити” ворожу ціль в українському небі. Здається, що цілі у них різні, але і те, і інше, є боротьбою двох братів за свою країну у різних, але взаємопов’язаних світах.
Режисером та продюсером стрічки виступив Володимир Мула, відомий як спортивний журналіст, а також як автор чотирьох повнометражних документальних фільмів на спортивну тематику. Володимир Мула є першим українським режисером-лауреатом престижної премії Sports Emmy Awards, яку він отримав 22 травня 2024 року в Нью-Йорку за серіал “Футбол має тривати” (Football Must Go On). Шоу, яке перемогло в номінації “Документальний серіал”, розповідає світу про виступи команди “Шахтар” в Лізі чемпіонів під час повномасштабного вторгнення.
Сам режисер каже, що його нова робота кардинально відрізняється від усього, що він до цього створив, бо це, за його словами “справжня неігрова документалістика, побудована не на інтерв’ю, а на лайвових сценах, з реальними людьми, історіями та подіями нашого буремного часу”. І головна ціль цього проєкту, створеного за підтримки Державного агентства України з питань кіно, донести інформацію про війну в Україні перш за все до величезної спортивної аудиторії по всьому світу.
Частина зйомок фільму відбулася у Франції в місцях проведення літньої Олімпіади – 2024, а саме в Ліоні та Сент-Етьєні, де грала наша олімпійська збірна. Глядач має змогу подивитись на життя української збірної по футболу з середини, побувати за кулісами стадіону, заглянути в роздягальні спортсменів, та навіть в готельні номери, де мешкали футболісти на Олімпіаді. А хіба не цікаво послухати монологи головного тренера збірної Руслана Ротаня на теми стратегій, тактик та просто життя? В фільмі багато настановчих діалогів тренера та футболістів, а також тут можна побачити як Руслан Ротань колоритно лається в моменти гри.
Паралельно з Францією зйомки проходили в Україні. Знімальна група мала доступ в домівки Миколи та Сергія Михайленко, завдяки чому глядачі познайомляться з дружинами наших героїв, причому дружина Сергія під час зйомок народила своєму чоловікові сина, тож в фіналі ми маємо змогу побачити щасливого татка з малечею на руках. Ще якась частина зйомок проводилася авторами безпосередньо поблизу зон активних бойових дій і демонструє глядачу роботу мобільної вогневої групи ППО, яка полює за шахедами. Постійні тривоги не дають Сергію нормально подивитися футбольні матчі Олімпіади, в яких приймає участь його брат.
В фільмі дуже багато діалогів, причому жоден не був постановочним і прописаним сценаристом, тобто це живі людські розмови. Єдиний момент, більшість героїв цієї історії були дубльовані професійними акторами і це часто виглядає в кадрі не дуже природно.
В цілому ж ми маємо фільм з досить цікавою формою, який не просто документує олімпійський дебют нашої збірної, а досліджує глибинний зв’язок між спортом високих досягнень та боротьбою за виживання українців, які одночасно є нацією воїнів і нацією футболу.
