Восени колаборація Василя Байдака і Arthouse Traffic вже подарувала українським кінотеатрам життєствердний бразильський роуд-муві «Блакитна стежка», а вже з 30 квітня вони випускають у національний прокат легендарну комедію «Монті Пайтон і Священний Грааль», яка, вийшовши 50 років тому, давно встигла стати справжньою класикою світового кінематографу та визначити розвиток абсурдистського гумору на десятиліття вперед. Нам здається, що це чудовий привід зануритися глибше в цей вельми самобутній жанр та проаналізувати вплив «Монті Пайтона» на формування сучасних комедій.
Історія «Монті Пайтона» почалася в кінці 60-х років на телеканалі BBC, де шестеро коміків об’єдналися, аби створити абсурдистське скетч-шоу «Літаючий цирк», яке висміювало консерватизм англійського суспільства, релігійні та соціальні стереотипи і взагалі майже все, що можна висміювати. Шоу мало великий успіх і тому зовсім не дивно, шо комік-група вирішила спробувати себе у форматі повнометражного фільму — так і з’явилася їх дебютна картина «Монті Пайтон і Священний Грааль».
Навіть сама задумка цього кіно — поєднати високопарні легенди про лицарів Короля Артура із сучасним приземленим гумором — уже звучить інтригуюче й абсурдно. Саме на таких контрастах будується весь фільм. Хлопці з «Монті Пайтона» гралися з глядацькими очікуваннями, регулярно пропонуючи нестандартні та нелогічні, а тому і вражаючі сюжетні повороти. Більшість сцен і ситуацій виглядали як сюрреалістичні нісенітниці, але завдяки помітній ерудованості творців (більшість учасників групи були випускникам Оксфорда та Кембриджа), за ними завжди ховалися влучні коментарі та вишукані референси, що відгукувались глядачам.
Автори не боялися ламати четверту стіну чи, наприклад, різко переривати один скетч іншим, позбавляючи глядачів логічного завершення, до якого їх привчили класичні фільми. Підсумовуючи все це, можна сказати, що «Монті Пайтон і Священний Грааль» зміг зламати звичні шаблони тогочасного гумору та кіновиробництва, пропонуючи глядачам щось абсолютно нове та самобутнє.
Витвори мистецтва, які мають таку сміливість і креативність, часто породжують цілі хвилі послідовників і «Священний Грааль» не став винятком. Оскільки тонкий чорний гумор з елементами абсурдності був завжди властивий мешканцям туманного альбіону, то ця нова комедійна традиція чудово там прижилася. Фільм став натхненням для більшості сучасних британських чорних комедій починаючи від Мартіна Мак-Дони, з його «Залягти на дно в Брюгге» чи «Сімома психопатами», і закінчуючи такими фільмами Едгара Райта, як «Зомбі на ім’я Шон», «Круті лягаві» чи «Кінець світу».
Окремою історією стали пародійні комедії на кшталт пригод «Містера Біна» чи «Джоні Інгліша», які згодом самі сформували власний жанр. Однак такі відомі автори та популярні франшизи це лише вершечок айсберга. Існують ще десятки, а може й сотні, менш популярних стрічок, де вплив «Священного Грааля» помітно неозброєним оком — наприклад «Уроки водіння» (2006) чи «Ви помрете або ми повернемо вам гроші» (2018).
Велику популярність ця традиція абсурдних комедій отримала й по той бік Атлантичного океану — у США. Серед голлівудських послідовників не можна не згадати легендарну комедію «Тупий та ще тупіше»(1994) з неповторним Джимом Керрі, провокативного «Бората»(2006) чи «Диктатора»(2012) із Сашею Бароном Коеном, пародійний фарс «Грім у тропіках» (2008) з темношкірою версією Роберта Дауні Молодшого та ще десятки картин і навіть телешоу, адже популярний нині «Saturday Night Live» багато в чому надихається саме творчістю «Монті Пайтона».
Окремою сторінкою в історії абсурдного гумору стали анімаційні серіали, що почали набирати популярність на початку нашого століття. «Сімпсони», «Гріфіни», «Футурама», «Південний парк» та навіть «Рік і Морті» — усі вони завдячують своїм існуванням саме «Монті Пайтону», адже використовують дуже схожі прийоми, регулярно дивуючи свого глядача та обманюючи його очікування, тим самим захоплюючи його увагу.
Якщо уважно поглянути на навколишній світ, то не важко помітити постійне зростання градусу абсурдності, яке, судячи з усього, зовсім не планує зупинятися, а лише збільшує свій темп. Саме тому подібні комедії, що висміюють абсурдність нашого життя, легко знаходять відгук у глядацьких серцях і будуть знаходити його й надалі.
