11 липня в український прокат вийшов анімаційний фільм “Кріпачка” (ориг. Chłopi/The Peasants — “Селяни”). “Кріпачка” — екранізація роману польського письменника Владислава Реймонда, за який він отримав Нобелівську премію у 1924 році. Розробка фільму тривала понад 5 років, до копродукції було залучено 4 студії — українська, польська, сербська та литовська.
Режисери “Кріпачки” — англієць Г’ю Велчман та полька Дорота Кобєля, раніше працювали над біографічним анімаційним фільмом “З любов’ю, Вінсент” за оригінальним сценарієм, який 2017 році пройшов у шорт-лист премії Оскар. Кінокритикиня ПроШоКіно Дудко Яна розповість, чому “Кріпачка” — це цікаве дослідження традицій польського села на межі ХІХ-ХХ століть.
Головною героїнею історії є юна Ягна, яка разом зі своєю матір’ю живе у польському селі Ліпці. Вона отримує багато уваги від чоловіків, тож за її спиною завжди чути моралізаторсько-заздрісний шепіт. Ягна закохується в одруженого Антека, який починає стрибати з нею в гречку. Водночас його батько, овдовілий та заможний Борина, під суспільним тиском вирішує вдруге одружитись з ліпшою дівкою села. Шлюб Ягни та першого господаря стає для дівчини важким випробуванням.
Оповідь зосереджується на любовному трикутнику героїв, але у широкому сенсі “Кріпачка” є етнографічним портретом польського села на межі ХІХ та ХХ сторіч. Структура картини повторює оригінальний літературний текст із поділом на сезони й відтворює чотири основі обрядові цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Інколи здається, що мелодраматична складова твору існує для того, щоб зобразити конкретний ритуал або святкування та рухати сюжет далі, до відтворення наступної традиції. У фільмі, що йому дозволяє форма, яскраво та детально показано весільні обряди, різдвяний вертеп, вечорниці, похорон та безліч інших побутових елементів.
Трагічна доля Ягни відображає становище жінки у патріархальному та майже ізольованому суспільстві того періоду. Важливим нюансом щодо екранізації є виражена жіноча оптика, що відповідає вимогам часу, не зважаючи на загальний характер першоджерела, в якому головним героєм був Борина, її чоловік. Водночас сюжетна лінія героїні допомагає повністю розкрити сільський менталітет жителів Ліпців, їхні страхи, плітки, що вони ширять, приводи для ненависті та явище самосуду. Але якщо в оригінальному часопросторі схожий фінал для героїні прирівнювався б до смерті, то в сучасній екранізації — актом звільнення та відновлення свободи.
Читайте також: Симфонія нетерпимості. Рецензія на фільм «Хліб і сіль».
Будь-яке село було, а іноді й досі лишається простором, у якому колективне превалює над персональним, тож цікаво, чому локалізатори вирішили змінити оригінальну назву на метафорично-персоніфіковану (зважаючи на відсутність кріпосного права у цій частині Польщі під владою Російської імперії у цей часовий проміжок). Використовуючи заявлену метафору кріпацтва: героїв обмежує не трудова повинність чи залежність від поміщика, а власна моральна убогість героїв та залежність від суспільної думки. Але, вірогідніше за все локалізатори просто вирішили зіграти на схожості із телевізійною “Кріпосною”.
Найсильніша складова фільму — його технічна реалізація. Імпресіоністичні олійні мазки з легкістю чергують образи, змінюють сезони один одним перетворюючи зливу у снігопад. Обрана форма не просто зачаровує чутливістю й емоційністю полотен Моне чи обраних митців руху “Молодої Польщі”, а й виражає погляд головної героїні на світ. Протягом всього фільму Ягуся створює витинанки з різними сюжетами, але її творчий поклик не розділяє ніхто з селян. Тож її суб’єктивний погляд на світ розділяє лише глядач.
“Кріпачка”, як і минула робота авторів “З любов’ю, Вінсент” — це яскравий та суто кінотеатральний досвід, який варто відчути та почути. Це картина, в якій надмірна форма працює на головну ідею твору — вибудувати образ суспільства у певний період часу та віднайти його нерв крізь низку соціально-політичних та етнографічних елементів. Сумарно отримуємо продукт на вузьку тему, але візуально привабливий та здатний зацікавити глядачів з різним рівнем знань щодо Польщі та її національної літератури.
