«Нічний заплив» — це горор, знятий та спродюсований компаніями Blumhouse Productions і Atomic Monster, що на початку січня 2024 року анонсували своє злиття. Bloomhouse відомий своєю франшизою «Паранормальні явища» (2007-2015), жахастиком «Сіністер» та навіть музикальною драмою «Одержимість» великого-Дем’єна-Шазеля. Але й у доволі успішних компаній виходять січневі горори, як «Нічний заплив» Брайса МакГуайра.
Фільм було створено на основі короткого метру режисера. В центрі сюжету — типова американська родина, що купує будинок у передмісті. Але все не настільки райдужно, як це стається у краю білих троянд та білих парканів: батько сім’ї, Рей (Вайатт Рассел, син Курта Рассела, який нещодавно випустив серіал про Ґодзіллу), у минулому зірка бейсболу, переживає кризу через свою хворобу. З появою нового будинку з басейном він відчуває не тільки моральне, а й фізичне полегшення. Це й не дивно, адже на дні живе дещо потойбічне, що прагне визволення за будь-яку ціну. Дружину головного героя, Єву, яка прагне повернути своє спокійне маленьке життя втілила ірландська акторка-улюблениця Мартіна Мак-Дони, Керрі Кондон. Торік вона отримала премію BAFTA та номінацію на Оскар за кращу роль другого плану у «Банші Інішерина». У кожного з акторів вдосталь екранного часу, але так мало простору для впевненого брасу.
Читайте також: Британська академія BAFTA назвала дату вручення своєї премії у 2024 році.
Страх води, її непередбачуваності та неодстатнього дослідження океанічних глибин часто використовують автори горорів. Варто згадати лише «Щелепи», «Темні води» та навіть «Гремлінів». Але чи може налякати штучно створений басейн? «Нічний заплив» вийшов би непоганим роздумом на тему, але у ньому забагато води. Спочатку здається, що картина не претендує на серйозність, а її інтонація видається іронічною. Згодом виявляється, що перша частина фільму сприймалась через призму когнітивних викривлень глядача, адже інакше сприймати та оцінювати це кіно не вдається.
Брайс МакГуайр намагається вкласти багато штампів та тригерних тем: родинне прокляття, індіанське кладовище, будинок із привидами, таємниці ідеального передмістя, криза середнього віку та навіть екоповістка. Але жодна з них не працює достатньо та губиться у вирі діалогів, що мандрують з одного низькоякісного фільму жахів до іншого.
«Нічний заплив» — це прохідний горор від «корпорації жахів» BH, що не претендує на те, щоб запам’ятатись ні як хороше, ні як настільки погане, що шедевральне кіно. Непослідовність сценарію, відсутність новизни та ідея, яка працює на рівні хронометражу короткого метра робить кіно невигадливим рішенням для лінивого січневого вихідного, коли хочеться подивитися те, що на завтра забудеш.
Читайте також: Колишній режисер фільму «Крик 7» Крістофер Лендон працює над новим горором.
