За підтримки кінокомпанії «Артхаус Трафік» 3 вересня в український прокат виходить «Її особисте пекло» — новий фільм данського режисера і сценариста Ніколаса Віндінґа Рефна, автора культового трилера «Драйв».
У сучасному світі ми звикли до стрімкого темпу життя й очікуємо, що все відбуватиметься якомога швидше. Кіно не виняток: після прем’єри нового фільму ми майже одразу хочемо знати, над чим режисер працюватиме далі, а програми кінофестивалів переглядаємо в очікуванні нових робіт улюблених кінематографістів. Втім, далеко не всі режисери поспішають повертатися до великого кіно. Творче вигорання, пошук вдалої ідеї, складний виробничий процес або просто бажання відпочити — причин для довгої паузи може бути чимало.
З нагоди кінотеатрального релізу «Її особистого пекла» ПроШоКіно згадує п’ятьох режисерів, між чиїми повнометражними фільмами минули роки або навіть десятиліття.
Ніколас Віндінґ Рефн
10 років: «Неоновий демон» (2016) → «Її особисте пекло» (2026)
Почати, звісно, варто з головного героя цієї історії.
Після психологічного трилера «Неоновий демон» Ніколас Віндінґ Рефн двічі працював зі стримінговими платформами: спочатку для Amazon Prime Video написав і зняв серіал «Занадто старий, щоб померти молодим», а потім для Netflix — «Ковбой із Копенгагена».
Після цього режисер пережив період творчого вигорання і почав сумніватися, чи варто йому взагалі повертатися в кіно. У 2023 році під час операції на серці Рефн пережив зупинку серця, яку сам описує як смерть, що тривала близько 25 хвилин.
«Фільм зародився з того, що я помер, а потім мене повернули до життя», — розповідав режисер. За його словами, пережита зустріч зі смертю змінила його погляд на творчість і посилила потребу займатися мистецтвом.
Так «Її особисте пекло» стало для Рефна своєрідним воскресінням — і першим повнометражним фільмом за десять років. Відчути або знову побачити неонову естетику унікального режисерського стилю Рефна можна буде вже з 3 вересня.
Хаяо Міядзакі
10 років: «Вітер дужчає» (2013) → «Хлопчик і чапля» (2023)
Коли людина не дотримується своїх обіцянок, це зазвичай неприємно. Але Хаяо Міядзакі — виняток. Легенда японської та світової анімації є, напевно, одним із небагатьох людей у світі, чиє недотримання власного слова є радісною новиною, а особливо для шанувальників його творчості.
«Цього разу я налаштований серйозно», — казав Міядзакі після прем’єри мультфільму «Вітер дужчає» у 2013 році. Тоді ж він оголосив про завершення своєї кар’єри — уже вчетверте.
Але у 2016 році стало відомо, що режисер працює над новою стрічкою — «Хлопчик і чапля». Робота над фільмом тривала близько семи років, а його прем’єра відбулася у 2023-му.
«Хлопчик і чапля» отримав численні нагороди, зокрема «Оскар» за найкращий анімаційний фільм. Міядзакі ж, попри свій поважний вік, замість чергового виходу на пенсію вже працює над наступним повнометражним мультфільмом.
Стенлі Кубрік
12 років: «Цілісно-металева оболонка» (1987) → «Із широко заплющеними очима» (1999)
Відомий своєю педантичністю та технічним новаторством, один із найвпливовіших режисерів в історії кіно Стенлі Кубрик особливо довго працював над своїм останнім фільмом — «Із широко заплющеними очима».
Між прем’єрами «Цілісно-металевої оболонки» та «Із широко заплющеними очима» минуло 12 років. Втім, це не була повна пауза в роботі: Кубрик у цей період розглядав кілька проєктів і продовжував працювати над ними.
Ще в 1960-х режисер почав розглядати можливість екранізувати повість Dream Story австрійського письменника Артура Шніцлера. У другій половині 1980-х він повернувся до цієї ідеї, а зйомки «Із широко заплющеними очима» зрештою стартували у 1996 році й тривали понад 15 місяців.
Паралельно Кубрик працював над ще одним проєктом — науково-фантастичним фільмом «Штучний розум». Після смерті режисера у 1999 році проєкт перейшов до Стівена Спілберга, який завершив його у 2001 році.
Френсіс Форд Коппола
13 років: «Між» (2011) → Мегалополіс (2024)
Френсіс Форд Коппола почав розробляти ідею «Мегалополіса» ще на початку 1980-х після успіху свого видатного «Апокаліпсису сьогодні». Відтоді фільм неодноразово відкладався, а до великих екранів дістався лише через чотири десятиліття.
Здавалося, що все було проти Копполи: складність і масштаб задуму відлякували голлівудські студії, а фінансування проєкту роками залишалося проблемою. На початку 2000-х режисер уже готувався до зйомок, але після терактів 11 вересня 2001 року роботу над фільмом довелося призупинити.
На початку 2020-х Коппола нарешті повернувся до проєкту. Щоб профінансувати виробництво, режисер продав частину свого виноробного бізнесу та вклав у фільм власні кошти.
Прем’єра «Мегалополіса» відбулася на Каннському кінофестивалі 2024 року, де фільм розділив критиків на два табори. Попри полярні відгуки, стрічка стала символом абсолютної творчої свободи.
Терренс Малік
20 років: «Дні жнив» (1978) → «Тонка червона лінія» (1998)
Одним із режисерів, чия перерва настала після беззаперечного успіху, був Терренс Малік.
Після «Днів жнив» — фільму, який отримав високу оцінку критиків і досі часто згадується серед найкрасивіших стрічок в історії кіно, — Малік переїхав до Парижа й зник із публічного життя.
Його відсутність стала майже міфічною. З’являлися різноманітні чутки про те, чим режисер займається після відходу від кіно: від викладання у Франції до пошуків стародавньої Ассирії.
Насправді Малік не припиняв працювати. У роки своєї відсутності він розробляв сценарії та, зокрема, працював над «Тонкою червоною лінією». Але до зйомок справа дійшла лише наприкінці 1990-х.
У 1998 році, через 20 років після «Днів жнив», «Тонка червона лінія» вийшла на екрани й одразу закріпила за Маліком статус одного з найвизначніших американських режисерів свого покоління.
Автор: Євгеній Борисов
