Чи любите ви динозаврів на великому екрані? Якщо так, то ось вам у великому прокаті свіжий науково-фантастичний фільм “Кінець Оук-стріт” (The End of Oak Street), який одночасно і бойовик про виживання у вінтажному обрамлені епохи 80-х, і кривавий пікнік доісторичних істот, наповнений авторською іронією і доброю долею абсурду. ПроШоКіно розповідає про свої враження від фільму.
Компанія Warner’s, у якої в прокаті у 2026 році провалилося одразу декілька проєктів, спочатку “Наречена!”, а потім і чудова, як на наш погляд: “Супердівчина”, покладала на “Кінець Оук-стріт” певні надії. Ну, бо динозаври — це типу прекрасна літня розвага. Але не все так добре з цією історією, яку не рятує ні великий бюджет, ні присутність на екрані зірок першої величини Енн Гетевей та Юена МакГрегора.
Сценаристом і режисером проєкту виступив Девід Роберт Мітчел (“Воно слідує”, “Під Срібним озером”), а одним з продюсерів став Джей Джей Абрамс (“Зоряні війни”).
Мітчел придумав історію про те, як незрозумілі аномалії, у вигляді яскравих спалахів, переносять цілий район містечка десь в американській провінції, у доісторичні часи, коли на Землі хазяйнували динозаври та птеродактилі, а королем звірів був тиранозавр. Оук-стріт переноситься в минуле разом з усіма будиночками, ідеальними газонами та мешканцями. В центрі уваги опиняється родина Платтів, яка намагається вижити в цьому кошмарі. До події у батька сімейства на імʼя Грег (Юен МакГрегор) та його дружини Деніз (Енн Гетевей) справи вже майже дійшли до розлучення, але бажання вижити та захистити двох дітей-підлітків змушує їх триматися разом, що в результаті починає повертати їм почуття. Але чи можуть двоє дорослих, озброєних биткою та дробовиком, протистояти велетенським диким тваринам?
Хоча варто побачити, як вправно Енн Гетевей палить з дробовика у тиранозавра. З ним у актриси точно виникла хімія, чого не скажеш про МакГрегора. Між двома прекрасними акторами, які грають пару людей, що прожили разом чи не два десятка років, хімії немає ні краплі. Вони грають з усіх сил, майстерно видавлюють з себе драму та намагаються оживити слабкі діалоги, але повірити, що вони подружжя просто неможливо, бо надто ці двоє різні.
А от що в фільмі точно цікаве, так це динозаври. Вони мохнаті, плотоядні та травоїдні, і дуже реальні — за компʼютерну графіку точно відповідав не Мітчел. Шкода лише, що не вийде показати цих динозаврів малечі, яка зазвичай, цей доісторичний зоосад обожнює, бо фільм має віковий рейтинг 13+.
Не можна сказати, що динозаври у цьому фільмі крутіші, ніж в “Парку Юрського періоду”, але “Кінець Оук-стріт” — це достатньо крутий “динозаврячий атракціон”. Причому атракціон — це ключове слово, бо на протязі всього фільму, доки Гетевей та МакГрегор гасают по газонах, глядача не відпускає враження, що всі подія — це умовність і штучність. Так, динозаври тут безжально знищують людей, але все те шмаття мʼяса, на які тварини перетворюють довірливих і не здатних до опору американців, не жахають, а більше викликають сміх. І ще дуже кидається в очі небажання героїв обʼєднуватися з кимось з сусідів, щоб гуртом чинити опір навалі звірів. Герої не те що з сусідами не координуються, вони навіть в середині власної сімʼї не можуть дійти згоди як діяти, і тому батьки бігають по Оук-стріт окремо, а діти, яких ніхто не контролює — гасають під носом у хижаків самі по собі. І в цьому достатньо приземлена, проте й захоплива, історія Мітчела абсолютно відрізняється від історій Спілберга, який у своїй кінофраншизі робить ставку на опір людей, обʼєднаних в команду. Якщо б в Україні всі нині діяли, як обособленна сімейка з Оук-стріт, то невідомо, що б з нами сьогодні було.
Хоча може кумедність усієї тієї жвавої різанини на Оук-стріт і була ціллю цього фільму? Якщо сприймати його, як комедію абсурду, то це навіть цікаво. Хоча діалоги все одно треба переписати. Ну, і фінал — він цікавий й досить несподіваний. Хоча ніяких пояснень, що усе ж таки сталося з Оук-стріт ми так і не отримаємо.
