Якщо ви поціновувачі таланту французького актора Омара Сі, чия зірка зійшла завдяки драмеді “1+1”, то вам обов’язково треба подивитись свіженький драмеді-бойовик “Тіньовий загін” (Shadow Force). ПроШоКіно розповідає, чому варто звернути увагу на цей фільм.
“Тіньовий загін” зняв відомий режисер Джо Карнахана (“Команда А”, “Boss Level: Врятувати колишню”), якого вважають майстром саме комедійних бойовиків. Якщо вам до вподоби криваві історії з жорсткими бійками, то вам не в ці двері. У Карнахана мабуть добре серце, тому історії в нього виходять сердечні. Осі і “Тіньовий загін” в нього вийшов не скільки бойовиком скільки історією про пару закоханих одне в одного професійних вбивць.
Багато років тому Кайра (Керрі Вашингтон) та Айзек Сарр (Омар Сі) були лідерами загону спецпризначення під назвою Shadow Force – таємної оперативної групи ЦРУ, яка вбивала в інтересах уряду США. У цієї організації є одне жорстке правило – з неї не можна вийти живцем. Та втрутилось кохання, Кайра та Айзек не просто стали коханцями, вони таємно одружились та народили чарівного хлопчика. Щоб дати шанс існувати їхній сім’ї, пара розділилась, Айзек з сином “залягли на дно”, а Кайра взялась знищувати членів “Тіньового загону”, бо інакше спокою родині не було б ніколи. Та одна помилка з боку Айзека і ось уже керівник загону Джек Сіндер (Марк Стронг) наказав членам своєї групи вбити цю парочку будь за що.
В певній мірі цей екшн можна порівняти з бойовиком “Містер і місіс Сміт”, що в цьому році відмічає своє 20-ліття. Керрі Вашингтон та Омар Сі точно як Пітт і Джолі стають на захист свого життя та родини. Вони точно так же вправно стріляють і б’ються і, що важливо, між ними існує сильна хімія. Але у режисера Дага Лаймана історія була більш цікава і логічна, а бойові сцени стали класикою. У Джо Карнахана теж вистачає добре поставлених бійок, хитро зрежисованих перестрілок, гонитв на автівках і моторних човнах. Та здається режисер заплутався у власних цілях, так і не вирішивши, що він знімає – бойовик, мелодраму чи комедію. А можливо справа тут у персоні Омара Сі, який зі своїми добрими очима абсолютно не виглядає жорстоким кілером. До того ж за сюжетом його персонаж виявляється глухим і для того щоб спілкуватися зі своїм сином та дружиною, він вставляє в вуха слуховий апарат, а коли треба когось вбити, він його знімає і ховає в кишеню. І це так мімімішно. А ще вся сім’я у захваті від пісень поп-зірки 80-х Лайонела Річі.
Коли малий з мамою горлають хіт Truly, ти буквально забуваєш, що навколо героїв чатує смертельна небезпека. Тому перш за все цей фільм не про тих, хто сильніший, він про цінності. І саме про це актори грають дуже класно. А те що режисер часом втрачає натхнення, ну що тут зробиш. До речі, в картині у другорядній ролі тітки Марвелли зʼявляється оскароносна Да’Вайн Джой Рендольф (“Вбивство в одному будинку”), яка своїм комедійним талантом притягує до себе всю увагу не роблячи при цьому жодного пострілу. В останні хвилини історії тітонька Марвелла отримує таку владу над ситуацією, що все починає підкорятися їй.
