Анімаційні генії Pixar дарують нам новий повнометражний мультфільм від одного з авторів оскароносного “Коко”. Такої кількості намальованих іншопланетних видів ви ще не бачили, але місцями дивитись цей пишно анімований мультфільм було трохи сумно. Чому? ПроШоКіно розповідає свої враження від мультфільму.
“Еліо” (Elio) – це двадцать восьмий повнометражний мультфільм студії Pixar і всього лише третій в цьому списку, присвячений жанру наукової фантастики, після “ВАЛЛ-І” та “Базз Лайтер”. Режисером і автором сценарію виступив Едріан Моліна, який написав сценарій до “Коко”. “Еліо” дуже помітно програє “Коко” саме у якості розказаної історії, яка здається створеною лише для маленьких дітей. Зрозуміло, що будь який мультфільм розрахований в першу чергу на дітлахів, але той же “Коко” знайшов доступ до сердець малих, дорослих і навіть американських кіноакадеміків. А “Еліо” вийшов ну зовсім вже “малявочний”. Та він все ж таки заслуговує на повагу, бо візуально ця 100-хвилинна космічна пригода є неперевершеною.
“Еліо” – це історія хлопчика-аутсайдера, який втратив батьків і тепер ховає свою трагедію за багатою уявою. Найбільша мрія Еліо – щоб його вкрали іншопланетяни. Опіку над хлопцем взяла тітка, яка є майором якоїсь не дуже зрозумілої космічної організації, що багато років намагається встановити зв’язок з позаземними формами життя. Якось тітка бере малого з собою на роботу, де йому вдається відправити голосове послання в космос.
У результаті ланцюжка подій Еліо таки забирають іншопланетяни і він потрапляє до Комуніверсу – міжпланетної Організації об’єднаних розвинених видів всесвіту – це щось на кшталт нашого ООН. Депутати Комуніверсу сприймають малого як міжгалактичного посла планети Земля. Дії Еліота приводять до того, що цій беззубо-толерантній організації починає загрожувати ворожа сила. І тоді хлопчик з Землі береться все виправити. В цій розкішній космічній пригоді він знаходить справжнього друга, вчиться вести перемовини з небезпечними космічними видами і водити космічний апарат. Але трохи пізніше хлопчина починає розуміти, що космос – це прекрасно, але саме Земля – це його справжній дім.
Анімаційно “Еліо” справжній шедевр. Аніматорам вдалося створити різнобарвний космічний світ, наповнений різними і неповторними космічними персонажами. Все що має відношення до космосу в цій історії зачаровує, а от Земля та її мешканці викликають багато питань. Все людське тут має якийсь незграбний вигляд. І хлопчик з явно когнитивними відмінностями, який, сидячі на пляжі з дуршлагом на голові, молить небо, щоб його забрали інопланетяни, і його тітка, яка абсолютно не має розуміння, що їй робити з племінником-сиротою, хоча з першої хвилини зрозуміло, що дитині потрібна психологічна допомога. Тобто автори історії піднімають складні питання в тому числі і тему людей з іншим способом розуміння світу, та навіть не намагаються шукати відповідей, а просто закидають дитину в космос де вже вона самотужки піднімає власну самооцінку і, пройшовши суворі випробування, стає хоч трішечки щасливішою і таки виходить зі своєї “шкарлупи” у великий світ.
Саме прогалини в історії та відсутність емоційної глибини, не дають “Еліо” досягти тієї планки якості, яку колись підняли такі мультфільми, як “Коко”, “ВАЛЛ-І” чи “Думками навиворіт”. Але від непереконливості оповіді якщо хтось і постраждає, то лише дорослі, а дітям “Еліо” несумнівно сподобається, бо головне тут – космічні пригоди, а вони зроблені дуже круто.
