Другий місяць літа потішить українських поціновувачів авторського кіно одни дуже особливим подарунком — уже з 9 липня в обраних кінотеатрах стартує ретроспективна програма «Літо Соррентіно», у рамках якої на великому екрані покажуть одразу три найвизначніші картини цього видатного італійського режисера. Знайомство з творчістю митця чимось подібне до знайомства з новою людиною, тому, користуючись такою нагодою, ми створили для вас коротку інструкцію для ознайомлення з кінематографом Паоло Соррентіно.
Перше знайомство — «Велика краса» (2013)
Для першого знайомства краще обрати фільм, який став квінтесенцією авторського стилю Соррентіно. До того ж саме «Велика краса» отримала найбільше світове визнання, що матеріалізувалося в премію Європейської кіноакадемії та «Оскар» за найкращий міжнародний фільм.
Картина одночасно є одою кохання величному Риму та екзистенційно-філософським аналізом людей, які в ньому живуть. Незважаючи на наявність чітко визначеного головного героя, яким став журналіст та колишній письменник Джеп Гамбарделла, фільм створює справжню мозаїку міського життя, демонструючи купу екстравагантних, камерних та надзвичайно чуттєвих людських історій. Це кіно не лише про пошук сенсу життя, але і про його красу.
Друге побачення — «Юність» (2015)
Якщо вам сподобалась «Велика краса», то можете сміливо продовжувати ваше знайомство з творчістю італійського режисера. Для уявного «другого побачення» найкращим вибором стане філософсько-медитативна картина «Юність». Вона зберігає всі ті особливості, які вам могли сподобатися в першому фільмі, але трохи змінює антураж, демонструючи, що Соррентіно може бути різним.
Фільм переносить глядачів і глядачок у престижний альпійський санаторій, де серед мальовничих гірських пейзажів відпочивають, обговорюючи все, що їх хвилює, двоє старих товаришів — відомий британський композитор і популярний голлівудський режисер. Це повільна, іронічно-філософська та надзвичайно мальовнича картина про старіння, сутність мистецтва, проблеми пам’яті та швидкоплинність людського життя.
Особиста розмова — «Рука Бога» (2021)
Перші два «побачення» вже позаду, а значить настав час перейти до більш особистих тем. Творчість будь-якого митця напряму залежить від його життєвого досвіду та переживань, а тому певні біографічні знання про режисера можуть допомогти побачити додатковий шар сенсів у його роботах.
«Рука Бога» є найбільш відвертою, інтимною та автобіографічною картиною у фільмографії Соррентіно. В основі сюжету власна історія дорослішання Паоло в рідному Неаполі. Тут знайшлося місце для футбольного шаленства (перехід Дієго Марадони до місцевого Наполі став справжньою подією для жителів міста), особистих та сімейних драм, а також поступового усвідомлення свого бажання стати режисером.
Згадати минуле — «Наслідки кохання» (2004)
Після перших трьох картин ви вже маєте доволі чітке уявлення про авторський стиль та особистість Паоло Соррентіно, а тому настав час для чогось більш експериментального. Пропонуємо перенестися трохи назад у часі та переглянути фільм, який став для автора дебютом на Каннському кінофестивалі та першим серйозним успіхом в кар’єрі.
Перед нами психологічно-кримінальний трилер, який також має певні елементи нео-нуару. Головну роль тут знову виконує Тоні Сервілло, якого ви вже могли бачити в попередніх картинах. Стильний і мовчазний протагоніст уже 8 років живе в одному готелі, підпорядковуючи своє життя монотонній та мінімалістичній рутині. Однак протягом стрічки ми дізнаємось, що перед нами не просто ексцентричний багатій, а людина зі значно більш складною долею.
Дізнатися, що новенького — «Благодать» (2025)
Було б цілком логічно завершити знайомство з творчістю Соррентіно його найсвіжішою картиною, що виходила в український прокат взимку цього року. Якщо ви не встигли переглянути її тоді — ретроспективна програма дарує чудовий шанс надолужити це.
«Благодать» — це стримана екзистенційно-політична драма, частково натхненна реальними подіями зі світу італійської політики. У центрі історії опиняється місцевий президент, чий термін правління добігає свого кінця. Серед купи дрібних формальностей та рутинної бюрократії, йому залишилося прийняти лише три важливих рішення — закон про евтаназію, а також дві петиції про помилування засуджених вбивць. Як ви вже здогадуєтесь, це буде зовсім не просто.
