Білосніжка-лідер і гноми-лузери – огляд нового музичного фентезі від Disney

Студія Disney представила кіношний ремейк свого першого класичного мультфільму “Білосніжка та сім гномів”, знятого у 1937 році. Нагадаємо, що то був перший анімаційний повнометражний фільм, знятий у США, та взагалі перший мальований мультфільм. 88 років потому маємо повнометражний фільм про Білосніжку з бюджетом в 209,3 мільйона доларів.

Фільм тільки-но вийшов, а на нього вже звалилась купа негативної критики, суть якої зводиться до того, що Disney “перетворили вічну класику на черговий безглуздий і незграбний фільм”. Журналіст ПроШоКіно подивилася “Білосніжку” і спробувала відшукати в ній те, заради чого це кіно варто подивитись.

Перше, що треба сказати, режисер Марк Вебб (“Нова Людина-павук – 1 і 2”) та сценаристки Грета Гервіг (“Барбі”, “Маленькі жінки”) та Ерін Кресіда Вілсон (“Хлоя”, “Дівчина в потягу”) ставили собі за завдання зберегти дух оригінальної історії і при цьому додати в дійство трохи революційності в прямому сенсі. В результаті їх Білосніжка, це вже не ніжна принцеса з непростою долею, а дівчина дії, яка воліє розпалити народне повстання і повернути своєму народу щасливе життя, яке спаскудила її мачуха.

Але не переймайтесь, відходи від класичного сюжету не руйнують схему оповіді. Ми маємо історію про те, що Білосніжка (Рейчел Зеглер) росте в ідеальній королівській родині, потім її мати помирає, а батько невдало одружується на відьмі. Потім начебто помирає і батько, а Зла Королева (Галь Гадот) просто прибирає до рук все, що в королівстві має хоч якусь цінність. Далі, коли Білосніжка виростає, мачуха хоче її вбити, тож бідна дівчина тікає в ліс, де і опиняється в хатинці септету гномів.

До цього місця все по класиці, а ось далі Білосніжка знайомиться в лісі не тільки з гномами, а ще й з ватагою лісових розбійників під орудою симпатичного Джонатана (Ендрю Бернап), який є чимось на кшталт Робін Гуда. Звичайно дружба з розбійниками, які за справедливість, одразу накидає в чарівну голівку Білосніжки багато думок і ось вона вже міркує, як змінити порядок в своїй країні. Так що маємо Білосніжку, яка приміряє на себе роль політичного лідера, а також маємо красиву історію кохання принцеси і розбійника. Тобто ніякого ідилічного очікування Принца та його поцілунка в цій казці не буде. І це більш реалістична для сьогодення історія, яка цікава і дорослим, і дітям. Для останніх в фільмі є все що треба – боротьба добра зі злом, співаюча принцеса в довгій жовто-блакитній сукні, є цілий ліс чарівних тваринок, гноми, які створені саме для рейтингу 3+.

З приводу цих гномів дуже багато хейту. Більш за все претензій, що їх грають не люди. Автори фільму вирішили, що для відпрацювання “гномської” теми достатньо CGI-варіанту. Семеро коротунів в цій версії являють собою те, що нагадує аніматронічних ляльок, які дорослих дратують, але малечі подобаються. Особливо “заходить” наймолодший на імʼя Соромʼязливий, який не говорить ні слівця, зате дуже музично свистить. Здається, рішення придати гномам саме таку “дитячу” форму зʼявилось, коли акцент з важливості цих персонажів в історії змістився на розбійників. Гноми, яких навіть прибрали з назви фільму, в цьому варіанті виконують лише одну задачу – мімімішно розважати.

Ще один привід для хейту – це вибір актриси на роль Білосніжки. Справа в тому, що актриса Рейчел Зеглер по матері колумбійка, хоча в ній тече і польська кров. Вибрали її скоріш за все, тому що вона, по-перше, дуже нагадує класичну Білосніжку з мультика – чарівну брюнетку з ніжними щічками. Єдина проблема – колір шкіри Рейчел Зеглер не відтінку білої порцеляни, а відтінку ніжної засмаги. І ця невідповідність зводить шанувальників класичної версії “Білосніжки” з розуму. По-друге, Рейчел Зеглер дуже гарно співає, як і належить актрисі, яка вже має премію “Золотий глобус” у категорії “Краща акторка мюзиклу” за “Вестсайдську історію”. Її виконання пісні Waiting On A Wish – це просто насолода для вух. Але біда в тому, що в українському дубляжі всі пісні переспівали українські виконавці. Тож якщо і є за що громити фільм “Білосніжка”, так це за цей недоречний дубляж-переспів. Ні, він якісний, але непотрібний. Бо одна справа, якщо українські артисти дублюють текст. Але нащо співати? Непотрібна нікому українізація голлівудського кіномюзиклу локальною студією дубляжу вже знищили фільм “Wicked: Чародійка” і тепер те ж саме зробили з “Білосніжкою”. Бо там ми хотіли чути Аріану Гранде, а тут Рейчел Зеглер. І нас цієї можливості просто позбавили.

В цілому Рейчел Зеглер дуже непогано впоралась з роллю, хоча в сенсі акторства до Дженни Ортеги їй далеко. Для дорослих же в цій історії існує Галь Гадот, яка ненадовго скинула обладунки Чудо-Жінки і натягла на свою красиву голову корону Злої Королеви. Роль діснеївської лиходійки в неї вийшла дещо кабарешна та й довести світу, що вона може бути злою, Галь не вдалося. Як резюме: танці зі співами та негативні ролі – це не її.

В цілому ж “Білосніжка” це яскрава та захоплююча історія в якій добро перемагає зло, що важливо. Можливо в ній не вистачає казкової магії, але на те, щоб відволіктись на півтори години, її вистачить.

Читайте також: Людська слабкість — найбільша сила: рецензія на фільм “Операція “Чорний кейс”