“Я себе почуваю… живим мерцем… І після того, як я… відібрав стільки життів, ось була одна, яку я міг урятувати, але не врятував… Потім, пізніше, я зрозумів… Якби врятував ту жінку, я, можливо, врятував би те, що залишилося від моєї душі…”. Це частина монологу Міккі Рурка – Тука у “Нестримних”, який сповідався, розповівши про наданий йому шанс врятувати власну душу, яким він, до речі, не скористався. Всесвітньо відомий актор і сценарист закликав США та НАТО діяти рішучіше та забезпечити Україну всім необхідним для боротьби у війні з росією. Рурк слідкує за подіями в Україні, а особливо у Маріуполі.
“22 тисячі людей старих людей, дітей та членів їхніх сімей загинули в Маріуполі внаслідок бомбардувань. Тепер, що ще гірше, Росія посилає туди відомого генерала Олександра Дворнікова, репутація якого відома ще після війни з Сирією, де гинули мирні жителі. Ця людина – безсердечний, безжальний м’ясник”, – написав Міккі Рурк.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Він закликає уряд США і керівництво НАТО почути голос українців і надати більше необхідної зброї.
“Щодня сміливий і рішучий президент України Зеленський продовжує видобувати у світу зброю, необхідну для захисту країни від цього безглуздого кошмару, який день і ніч твориться в Україні. Якого біса США та всі країни НАТО не можуть дати президентові Зеленському те, що його народу потрібне для боротьби. Українці — сміливі та горді люди, які хочуть жити за демократичного режиму. У нас є дах над головою, є їжа в будинку, ми вечеряємо в гостях, ходимо в кіно, беремо дітей у парк та спимо ночами у своїх ліжках, не ховаючись у підпіллі. Відмовки США та НАТО – це просто слова. Слова без сенсу, слова без мети. Я слухаю новини і не можу навіть повечеряти, спостерігаючи за цією бійнею, цією гребаною кривавою лазнею, і щоночі одне й теж. Президент Зеленський благає світ відправити їм зброю. Забудьте про все це лайно, про те, як ви ведете чесну війну чи нечесну війну. Давайте знімемо наші гребані рукавички і дамо цим людям все, що їм потрібне”, – написав актор.
Поки ми писали цей матеріал, мимоволі згадався монолог героя Міккі Рурка в “Нестримних”. Вище ми привели лише частину. Повний текст дивіться нижче. Нічого не нагадує?
— Для неї ще хоч щось святе… А ми вже ні в що не віримо. Раніше – так. Але все давно висохло, як висохне ось це… Ця фарба, вона висохне…
– Що висохло?
— Наша віра, брате… Віра у святу душу і що в нас є ще щось людське. Пам’ятаєш, як ми з тобою були в Боснії? Винищували цих поганих сербів? Наших хлопців кромсало на шматки на наших очах… І всюди була кров. Я навіть не сподівався вибратися звідти, і ти… Ти теж, знаю…
– Так.
— Я почуваюся… живим мерцем…. Пам’ятаю, у мене була пляшка місцевого лайна, яке вони п’ють. Сливовиця… Не пам’ятаю, здається, так її називали… Я не відчував болю. І тут… Виходжу на такий старий дерев’яний міст і бачу, бачу там… Стоїть на мосту жінка, і вона… Я до неї підійшов, вона побачила мене і все дивиться мені, дивиться мені у вічі, і я дивлюся їй у вічі… І знаю, що вона зараз зробить. Вона дивилася на мене і я знав, що хоче стрибнути… Ти знаєш, що я зробив? Я розвернувся і пішов далі. Поки не почув сплеск… Так. І після того, як я… Відібрав стільки життів, ось була одна, яку я міг врятувати, але не врятував… Потім, пізніше, я зрозумів… Якби врятував ту жінку, я, можливо, врятував би те, що залишилося від моєї душі…
Нагадаємо, відомий американський актор, режисер та продюсер Лів Шрайбер приїхав до Перемишля, на українсько-польський кордон, де разом із благодійною організацією World Central Kitchen готує їжу для українських біженців.
