Девід Бові – абсолютна легенда рок-музики, автор багатошарових образів, сценарист, художник та, певно, одна з найвпливовіших особистостей 20 сторіччя. Окрім свого сценічного доробку у понад 30 альбомів, Бові співпрацював з такими режисерами, як Девід Лінч, Крістофер Нолан та Мартін Скорсезе. ПроШоКіно дібрав кращі ігрові фільми за участі британського музиканта та документальні стрічки про його життя та творчість. Адже 8 січня – день народження Девіда Бові.
Людина, що впала на землю (1976), реж. Ніколас Роуг
Перша картина у фільмографії Бові, про участь у якій він майже нічого не пам’ятає через низку залежностей, на які страждав у той період. Історія, створена за мотивами роману Волтера Тівіса, розповідає про інопланетянина, що прибуває на землю, бере ім’я Томас Джером Ньютон та продає декілька технологій своєї цивілізації у земному патентному бюро. Бові майже не грав, настільки герой був близьким до його ментального стану та образу Виснаженого Білого Герцога періоду платівки «Diamond Dogs».
Американський критик Роджер Еберт описав фільм як «настільки абсурдний і позерський, настільки наповнений прогалинами логіки та безперервності, що якби він не був таким урочистим, виникла б спокуса сміятися вголос». У свою чергу, згодом картина про злет і падіння людини з космосу отримала рейтинг схвалення 80% на агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes.
Престиж (2006), реж. Крістофер Нолан
Примітно, що Бові зі своєю схильністю до перевтілень отримав роль Ніколи Тесли у фільмі про двох конкуруючих ілюзіоністів. Не зважаючи на стислість ролі, театральна пихатість і зухвалий гумор Бові ефективно працюють на образ винахідника.
Нолан бачив у цій ролі виключно Девіда: «Коли ми працювали над фільмом «Престиж», то застрягли на образі Ніколи Тесли. Тесла був потойбічною фігурою, яка випередила свій час, і в якийсь момент мені здалося, що він був Людиною, яка Впала на Землю. Як найбільший шанувальник Бові у світі, як тільки я встановив цей зв’язок, він здавався єдиним актором, здатним зіграти цю роль. Він мав необхідний культовий статус, і був такою ж таємничою фігурою, як Тесла».
Остання спокуса Христа (1988), реж. Мартін Скорсезе
У екранізації роману Нікоса Казандзакіса, Віллем Дефо виконує роль Ісуса Христа, який мучиться через спокуси демонів та намагається знайти істинний шлях. Релігійна драма викликала багато суперечок серед глядачів, деякі кінотеатри відмовилися показувати фільм, а деякі країни, як от Аргентина, батьківщина Папи Франциска, забороняли його протягом багатьох років. Не зважаючи на це, Скорсезе зняв «Мовчання» про переслідування священників-єзуїтів.
У фільмі «Остання спокуса Христа » Бові виконує роль Понтія Пілата. Він грає так тонко, тихо й талановито, виглядаючи майже співчутливо, коли вбиває Бога.
«Думка, що Девід Бові пішов, викликала шок», — сказав Скорсезе в заяві EW після смерті музиканта 10 січня 2016 року. «Він був одним із тих надзвичайних художників, які зустрічаються так рідко. У його альбомі Low є пісня «Speed of Life», і це швидкість, з якою він, здавалося, рухався — його музика, його образ і його фокус постійно змінювалися, завжди були в русі, і з кожним рухом, кожною зміною він залишив глибокий слід у культурі».
Читайте також: Мартін Скорсезе розповів, який фільм зніме після “Вбивць квіткової повні”.
Лабіринт (1986), реж. Джим Хенсон
Дитяче фентезі від автора «Маппет-Шоу» під пісні Бові, що зіграв Короля гоблінів. Чи може щось бути краще? Актор втілює головного антагоніста: його образ, що балансує між солістом глем-рок гурту та романтичним піратом досі лишається одним із найвпізнаваніших.
Критики помірно оцінили картину: San Francisco Chronicle зазначили, що дорослим буде нудно, а дітям – страшно; журнал Time загалом дав позитивну оцінку, та зауважив, що творці фільму вірні традиціям мультфільмів Волта Діснея. «Лабіринт» сьогодні може видатись кострубатим, стрічкою, що погано постаріла, але залишається доволі цікавим та ностальгічним музичним експериментом.
Голод (1983), реж. Тоні Скотт
Еротичний трилер від молодшого брата Рідлі Скотта є вільною екранізацією однойменного роману. Бові разом із Катрін Денев втілюють пару вампірів, що знемагають від спраги та вічного кохання. Поки персонаж Бові не починає старіти.
Картина отримала культовий статус на заході, зокрема через низку візуальних рішень, загальної естетики та потрапляння у нерв моди на еротичні трилери. Бові — абсолютно прекрасний у ролі вампіра, як і будь-якої іншої істоти поза часом і простором.
Твін Пікс: Вогню, йди зі мною (1992), реж. Девід Лінч
Бові втілив роль зниклого агента ФБР Філіпа Джеффріса у приквелі до «Твін Пікс», яка стала однією з найвагоміших у його фільмографії, не зважаючи на обмежений екранний час.
Любов Бові до «Голови-Гумки» ознаменувала початок дружби, а також професійного партнерства між двома Девідами. Музикант також написав саундтрек до «Загубленого шосе» Лінча — «I’m deranged» з альбому «Outside». Подібно до того, як Боуї був зачарований мистецьким баченням Лінча, режисер залишався шанувальником творчості музиканта.
«Він був унікальним, як і Елвіс. У ньому є щось таке, що настільки відрізняється від усіх інших» — пояснив Лінч в одному з інтерв’ю.
Щасливого Різдва, Містере Лоуренсе (1983), реж. Наґіса Ошіма
Саме з «Щасливого Різдва, Містере Лоуренсе» і «Голод», Бові заклав зерна свого акторського потенціалу. У фільмі розповідається про військовополоненого під час Другої світової війни та його стосунки з високопоставленим японським командиром. Одна з найсерйозніших драматичних ролей музиканта: переконлива, щира та емоційна.
Критикиня New York Times Джанет Маслін написала: «Девід Бові грає природженого лідера у фільмі Наґіси Ошіми “Щасливого Різдва, Містере Лоуренсе”, і він грає його як справжня кінозірка. Присутність пана Бові на екрані рвучка та захоплююча, і, здається, він досягає цього без особливих зусиль, хоча йому вдається робити щось хитро інше в кожній сцені. Вимоги, які висуває його роль, іноді можуть бути складними, але він виконує їх надзвичайно просто та прямо. Мало що інше у фільмі є таким непорушним або зрозумілим.»
Просто жиголо (1978), реж. Девід Хеммінг
У іронічній драмі Бові з’являється в ролі прусського офіцера Пауля фон Призгодскі, який повернувся з Першої світової війни та вже кілька місяців вважався загиблим. Він починає працювати в німецькому борделі, яким керує баронеса (остання роль ікони Старого Голлівуду Марлен Дітріх). Бові – чарівний, але фільм не використовує харизму музиканта і виглядає беззмістовно. «Просто жиголо» не сподобався критикам, глядачам і самому Бові.
Девід Бові: Мрія місячної доби (2022), реж. Бретт Морген
Експериментальний документальний фільм-дослідження фігури Бові, хронотопу етапу становлення та появи його зірки на орбіті та надзвичайно фактурна стрічка, форма якої ніби віддзеркалює сутність митця.
Роберт Деніелс для RogerEbert.com, високо оцінив монтаж фільму та назвав його «бомбічним, надмірно стимулюючим, зворушливим, життєствердним і ризикованим підсумком духу митця та його дорослішання як особистості. Коротше кажучи, Moonage Daydream — це фільм, який Бові зняв би з гордістю». Світова прем’єра картини відбулась на 75-му Каннському кінофестивалі та прорапила у шорт-лист 95-ї премії «Оскар».
Cracked Actor (1975), реж. Алан Єтноб
Хроніка туру «Diamond Dogs Tour» була знята у Лос-Анджелесі та Голівуді. Біограф митця, Ніколас Пегг, називає стрічку «можливо, найкращим документальним фільмом про Девіда Бові». Фільм складають записи з гримерок, уривки з виступів та інтерв’ю музиканта, який у той період страждав на наркотичну залежність.
У 2013 році Алан Єнтоб сказав про цей фільм: «Я впіймав його в період інтенсивної творчості, який також був фізично та емоційно виснажливим. Наші зустрічі, як правило, відбувалися в готельних номерах рано вранці або під час коротких розмов на задньому сидінні лімузинів. Він був слабким і виснаженим, але водночас був готовий відкритися та говорити так, як ніколи раніше не робив».
Читайте також: Не лише Renaissance Бейонсе: топ-8 кращих концертних фільмів.
