Нуар називають то жанром, то стилем. Кримінальний сюжет, що розгортається в темних закутках великого міста, почуття приреченості головних героїв, фатальні жінки – всі ці елементи нуару 40-50-х років минулого століття знову стали популярними у роботах сучасних кінематографістів.
Варто відзначити, що це, мабуть, самий чоловічий жанр у світі, і, хоча класичний нуар проіснував майже два десятиліття, він встиг породити кілька десятків шедеврів і впливає на кінематограф і досі. «Місто гріхів» Роберта Родрігеса — чудовий приклад наслідування безсмертної класики. Також нещодавно в українських кінотеатрах вийшла «Алея жаху», стилізований нуар-фільм Гільєрмо дель Торо 1947 року, про який ми раніше писали рецензію.
Якщо ви хочете поринути у світ неонових вогнів, самотніх героїв та яскравих спалахів кінематографічного насильства, ПроШоКіно пропонує вам добірку із семи сучасних та дуже стильних фільмів у жанрі нео-нуар.
«Стрінгер», 2014
Режисерський дебют сценариста Дена Гілроя та, з великим відривом, його найкраща робота на сьогоднішній день. Фільм «Стрінгер», що зовні відповідає всім атрибутам лос-анджелеського нео-нуару, стилістично багато в чому схожий на «Драйв», але за методом дії майже протилежний. У той час як фільм Рефна був про невиразний і, здавалося би, безцільний рух героя по життю, Гілрой розповідає історію болісної одержимості, а його герой (найкраща роль Джейка Джилленгола, за яку він мав отримати «Оскар», але навіть не був номінований ) дуже балакучий і жахливо цілеспрямований. «Стрінгер» працює і як зразковий психологічний фільм про складного антигероя, і як важлива заява про ЗМІ та про те, на що люди готові піти заради успіху.
«Драйв», 2011
Данський режисер Ніколас Віндінг Рефн увірвався в сферу американського кіно з культовим фільмом «Драйв». У Нео-нуарі чудовий Райан Гослінг грає небалакучого водія, пов’язаного зі злочинним світом. Вдень він виконує каскадерську роботу на голлівудських знімальних майданчиках, а вночі веде ризиковану гру. Але один небезпечний контракт – і за його життя призначено нагороду. Тепер, щоб залишитися живим і врятувати свою чарівну сусідку, він повинен робити те, що в нього виходить найкраще – майстерно уникати переслідування.
«Вбивця всередині мене», 2010
Слово «нуар», звичайно, означає «чорний», але чи є межа того, наскільки похмуру історію може розповісти фільм у цьому жанрі? Режисер Майкл Вінтерботтом, жанровий хамелеон, взявся довести, що тут немає меж збоченості та жорстокості авторського бачення.
Що, якщо галантний поліцейський у кашкеті насправді психопат та садист? Поганий лейтенант у моторошному виконанні Кейсі Аффлека — не трагічна постать, стурбована саморуйнуванням, а справжнє породження зла. Сцени тривалого насильства над жінками, болісно повільних вбивств та самогубств знято Вінтерботтомом із захопленням та натуралізмом режисера жахів. Це той фільм, який навіть досвідченим сучасним глядачам може довести, що нуар, як і раніше, може бути не просто старомодним стилем, а справжнім зображенням найчорніших людських рис.
«Поцілунок навиліт», 2007
Однак поки одні розвивають жанр і надають йому сенсу, інші його деконструюють. У 2005 році Шейн Блек, майстер іронічного buddy-movie, зняв кумедну комедію про злодія з обличчям Роберта Дауні-молодшого. Персонаж Дауні змушений прикидатися актором, який потрапляє в дивний кругообіг детективних змов, інтриг та кривавих перестрілок. «Поцілунок навиліт» — сміливе й нахабне глузування над основними кліше нуару, що привносить елемент абсурду і слепстика в зазвичай статечний жанр — це, ймовірно, найсмішніший нео-нуар і, можливо, навіть найсмішніший детектив взагалі (тут посперечатися можуть тільки «Круті фараони» та «Круті чуваки» того ж Блека).
«Старим тут не місце», 2007
Дебютний фільм братів Коенів «Проста кров» — чудовий зразок нео-нуару у своєму роді. Однак глядачі по праву люблять «Старим тут не місце», бездоганно виконаний трилер про криваву гонитву за награбованими 2 мільйонами доларів, що залишилися після невдалої угоди з наркотиками. Звичайний робітник вирішує забрати гроші собі і в результаті виникає хвиля насильства, яку не може зупинити вся поліція Західного Техасу. Хав’єр Бардем зіграв одного з найжахливіших і незабутніх лиходіїв в історії кіно!
«Малголленд Драйв», 2001
Сюрреалістичний фільм Девіда Лінча «Малголленд Драйв» 2001 року — це фільм, не схожий на жодний інший. Наомі Воттс грає роль голлівудської акторки, що тільки починає свою кар’єру. Вона виявляється залученою в темну таємницю, коли стикається з містичними подіями незабаром після приїзду в квартиру своєї тітки. Як і багато що у творчості Лінча, «Малголленд Драйв» не піддається простому поясненню або навіть короткому викладу сюжету. Досі глядачі розходяться на думці, чи є весь фільм послідовністю снів чи ні. Однак більшість глядачів згодні з тим, що гра Наомі Воттс видатна, а тон фільму незмінно моторошний і часом лякає.
Читайте також: Девід Лінч зіграє у новому фільмі Стівена Спілберга «Фабельмани».
«Темне місто», 1998
Алекс Прояс, який не так часто знімає фільми, все більше він виступає в ролі сценариста. Проте можна з упевненістю сказати, що режисура йому вдається непогано. Ця картина стала одним із найкращих зразків сучасного нуару. Дія фільму розвивається у місті, в якому ніколи не світить сонце. Темна, похмура атмосфера, посилюється блідими людьми в чорному одязі. Інтрига, яка закладена у цьому фільмі, також нагнітає похмуру атмосферу.
Капелюхи, плащі і, звичайно ж, безпросвітний песимізм, адже навіть його фінал, важко назвати щасливим, все це зробило цю картину однією з кращих серед сучасних зразків у жанрі нуар.
