“Бачення метелика” – це повнометражний дебют Максима Наконечного. Кінострічка була показана у межах програми “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю, де команда фільму під звук повітряної тривоги поставила європейській кіноспільноті гучне питання: “росіяни вбивають українців. Чи вважаєте ви образливим і тривожним говорити про цей геноцид?”
Фільм розповідає про історію аеророзвідниці Лілі під позивним “Метелик”, що повертається з російського полону та стикається з наслідками ПТСР. Розробка та зйомки фільму почались ще до повномасштабного вторгнення, коли питання реабілітації ветеранів не мало такого широкого розголосу, як сьогодні. Над сценарієм Максим Наконечний працював разом з Іриною Цілик ( “Я і Фелікс”, “Земля блакитна ніби апельсин”).
Читайте також: Вийшов трейлер українського містичного трилера «Еґреґор» та названа дата прем’єри
Режисер відразу розмежовує глядача й героїню через призму ЗМІ: хоч справжню історію Лілії ми ще не дізнались, її “щасливий фінал” розтиражують медіа та соціальні мережі. Втомлена та знекровлена розвідниця спускається трапом літака, її зустрічає родина, чоловік та побратими – прийнятне закінчення історії “війна-полон-визволення”. Глядач поки так само далеко від “Метелика”, як і сотні коментаторів онлайн-трансляції, що звернуть увагу на відсутність її волосся чи сваритимуться з російськими ботами.
Кожна наступна сцена перекидає глядача з ролі спостерігача до мовчазного учасника сюжету. Він переживатиме разом із Лілією медогляди, натягнуті розмови з близькими, страх засинання у темряві та галюцинації, що химерно пронизують реальність. Це зближення відбувається також за допомогою ручної камери операторки Христини Лизогуб. Ідею нестабільності та розгубленості підсумовують технічні рішення фільму: як врятуватись, коли твоє життя розпадається на пікселі?
Велика кількість сцен знята за допомогою дрону – робочого інструменту Лілі, що дає змогу буквально подивитись на героїв під іншим кутом, дистанційно наблизитись до їх життя. З іншого ж боку – зміна ракурсу говорить про зміну поглядів, бачення “Метелика” на фоні посттравматичного розладу.
Діалоги важкі та невпевнені: такі, які стаються між цивільними та військовими, що намагаються знайти точки перетину, але не можуть, через різну буденність. Виконавиця головної ролі – Ріта Бурковська – синхронно втілює трагізм та мовчазний спокій головної героїні, якій співчуваєш та якою пишаєшся водночас.
Серед акторів – ветерани АТО, волонтерки та учасниці ветеранського руху, що наповнюють стрічку особливим контекстом та унікальним досвідом. Роль посестри Лілії, “Сороки”, виконує режисерка та сценаристка Наталка Ворожбит. “Сорока” уособлює осередок тепла та підтримки для головної героїні та допомагає Лілії прожити всі перетворення: як зовнішні, так і внутрішні.
Читайте також: Луганські прикордонники у 2014-му – це вся Україна у 2022-му: рецензія на фільм “Мирний-21”
Історія вагітності героїні щемка та водночас лякаюча. Військова виношує дитину від російського бойовика, що її згвалтував. Лілія не робить аборт через панічний страх хірургічного втручання, що 25-м кадром нагадує їй про полон. Після народження дитини вона дає їй шанс на нормальне життя у прийомній родині. “Метелик” робить вибір почати це життя заново.
Другий медогляд, лікарняні стіни вже не сині, а теплі, помаранчеві. Зона бойових дій: Лілія починає нове завдання та посміхається. Метелик розправляє крила.
“Бачення метелика” розмірковує про суспільні явища та їх корінь: історія побудована на внутрішніх переживаннях однієї людини досліджує цілий соціум. Кіно здатне допомогти зрозуміти травматичний досвід інших та відрефлексувати власний, тому “Бачення метелика” ретравматизує, але дає надію на зцілення.
Читайте також: Українські фільми, які потрібно подивитись кожному
