Цьогоріч у Чернівцях з 15 до 20 червня відбудеться другий фестиваль глядацького кіно – Миколайчук OPEN. Уже оголошено музу фестивалю, фільм-закриття та ретроспективний показ. Ми поспілкувались з генеральним продюсером Миколайчук OPEN Олексієм Гладушевським про цьогорічну програму, статус Міжнародного фестивалю та цікавинки про кінофестиваль.
Як з’явилась ідея організувати кінофестиваль в умовах війни? Тому що, на перший погляд, це є досить божевільна ідея, а з іншого боку це дійсно виклик і собі, і суспільству, кіноспільноті власне українській і світовій. Як взагалі все починалося, у кого була така ідея, і хто підтримав?
Це була така дуже несподівана історія. Я абсолютно випадково з друзями поїхав до Чернівців, я ніколи там не був до тієї поїздки. Так співпало, що мене познайомили з людьми з буковинський кіноспілки, які якраз мене вже познайомили з Іваном Бутняком, який був директором культурного центру імені Івана Миколайчука. І коли я туди приїхав, я зрозумів, що по-перше, це дуже такі люди творчі, з якими можна робити щось цікаве, а по-друге, це ідеальне приміщення.
Це був як сучасний арт центр і виявилось, що перед війною його тільки відремонтували. Тобто до цього це була дуже жахлива будівля радянського типу і, якщо ми потрапили туди раніше, я думаю, нічого не відбулося б. От і там є дуже сучасний зал для кінопереглядів з великим екраном і ми почали там робити спочатку мистецький штаб. Тобто підключати всіх людей, які були в Чернівцях, до співпраці для того, щоб вони не забували, хто вони є, і щоб вони розуміли, що вони потрібні і що мистецтво після війни потрібно буде піднімати.
Ми працювали там саме з напрямками кіно та театру. У нас були сценарні кімнати. Ми працювали як з освітніми програмами, так і показували дуже багато кіно, і я зрозумів, що люди готові дивитися зараз зовсім по-іншому на українське кіно. Я дуже вдячний нашим українським продюсером, моїм колегам. Взагалі зникла така от історія, як колись: «А я тобі дам я тобі ні». Всі давали фільми для показів, тому що розуміли, що завтра може і не бути. Показали багато цікавих ексклюзивних фільмів.
Тобто такі фестивальні історії досі ексклюзивні і ми почали показувати це, і з кожним показом відгуків стало більше. Я зрозумів, що багато людей взагалі не розуміє, що таке сучасне українське кіно. Тобто вони зупинилися десь в дев’яностих, коли подивились якийсь невдалий фільм. Я зрозумів, що потрібно ще робити крок вперед і робити саме кінофестиваль. Але коли я почав вперше про нього говорити, всі згодились дати фільми, але які вже були в прокаті.
Я зрозумів, що цей фестиваль повинен чимось відрізнятися від інших, і повинен робитися на гіперексклюзивних фільмах, які не мали кінотеатрального прокату, були показані чи на одному чи 2 українських кінофестивалях. Чи взагалі б це повинна бути прем’єра.
Читайте також: Фестиваль Миколайчук OPEN оголосив учасників національного конкурсу
Потрібна була команда. До нас доєдналась Тетяна Дяченко, виконавча продюсерка і співорганізатор. Я звернувся до свого хорошого знайомого з Артхаус Трафік і мені він порадив Алекса Малишенко. Я написав йому і перша розмова була така: « А скільки часу залишилось? Ага, півтора місяця, ну це нереально підготувати. Фестиваль за такий срок, але давай ризикнемо!». І нам вдалося саме офлайн.
Чи була у вас альтернатива чи розглядали ви альтернативу онлайн?
Не розглядали, тому що це не мало сенсу. До цього так зробили вже дуже відомі фестивалі і вони могли собі таке дозволити, а ми не могли. Тобто тоді ми нічим не відрізнялись би від інших.
Продюсери фільму «Будинок Слово. Нескінчений Роман» О.Щербина та Пилип Іллєнко ы режисер Тарас Томенко погодились надати нам ексклюзивну прем’єру в України. До цього ми планували фестиваль на 3 дні, а коли ми заявили це в пресі, ми зібрати програму на п’ять днів. Всі продюсери, які були під питанням, погодились надати свої фільми. І робота над наступним фестивалем почалась вже наступного дня після завершення першого.
Інколи говорять, що планувати так заздалегідь не варто, але, наприклад, саме «Княгиню Ольгу» ми хотіли показати на день народження Миколайчука ще наприкінці минулого фестивалю. І ще тоді проговорили це з Пилипом Іллєнком. Він тоді розказав історію з українською озвучкою.
Попередньо ми зрозуміли, що в нас є 2 напрямки стосовно цього року. Наприклад, повторити концепцію минулого, щоб закріпити успіх, тобто зробити фестиваль суто українського кіно або розширитись. І ми вирішили, що нам потрібно розширятися, масштабуватися, щоби мати круту і цікаву програму і зробити фестиваль міжнародним.
Як взагалі проходять перемовини, як працювати і переконувати, інформувати іноземців, що їм потрібно приїхати з фільмом в країну, де йде війна?
Це дуже складно, дуже складні перемовини з іноземцями. І я за цю роботу дуже вдячний своєму напарнику Алексу Малишенко, адже саме він на себе бере, а я більше відповідаю за українську програму. Це дуже великі багатошарові листування. Тобто у програмного директора, який веде перемовини повинен бути такий комунікаційний досвід. Тобто дивитись, які наративи надсилає у суспільство той чи інший режисер, чи підійде цей фільм для нас.
Читайте також: Фільм Марисі Нікітюк «Я, Ніна» відкриє фестиваль “Миколайчук ОPEN” в Чернівцях
Щодо фестивалю в Україні — від Чернівців п’ятдесят хвилин на машині до Румунії, плюс, це найбезпечніше місто, якщо враховувати кількість ракетних обстрілів саме по містах.
Фестиваль некомерційний цього року?
Фестиваль некомерційний, можливо, у нас буде акредитація, але це все просто покриє витрати Центра Миколайчука (світло, воду, тощо).
Які країни точно будуть?
Точно буде Ізраїль. Я сподіваюсь, що навіть режисер зможе до нас приєднатися фізично. Також буде Румунія, Франція, тобто будуть декілька французьких робіт. Буде італійський копродакшен з Україною. Буде Польща.
Фільмом закриття буде фінський блокбастер «Незламність» (Sisu). Розкажіть про цей фільм.
Нам було дуже важливо, які фільми відкриють та закриють фестиваль. Тому відкриває кінофестиваль фільм Марисі Нікітюк «Я, Ніна», який буде ексклюзивною прем’єрою, а закриває — «Незламність». В цьому році у нас неофіційний девіз «Відстоювати своє». І всі ці фільми якраз про це. Тобто «Княгиня Ольга» про відстоювання української дійсності ще багато років тому. «Я, Ніна» — це боротьба за власне життя. «Sisu» якраз також про боротьбу, але про іншу. В часи, коли Фінляндія боролася з нацистами. Це дуже жорстке кіно, але воно настільки заразі перетинається з тим, що відбувається в нашій країні. Наче фіни — це ми і ми боримось з рашистами. Герой фільму один, як зараз Україна бореться проти навали.
Ми розуміли, що до цього фільму потрібно глядача підготувати концептуально, тобто, щоб він міг можливість також насолодитись фільмом, а не злякатися.
У фільма є український дистриб’ютор?
Так, є. Це український дистриб’ютор B&H Film Distribution Company.
Миколайчук Open називається фестивалем глядацького кіно. Розшифруйте цю назву.
Люди, які от їздить постійно на фестиваль, розуміють, що там показують. Це дуже багато фільмів, які взагалі не є глядацькими, а глибокі артхаус. Тобто ми для себе вирішили, що ми фестиваль глядацького кіно і показуємо дуже зрозумілі людям фільми, які спрямовані саме більше на глядацьку аудиторію. Вони глибокі, але зрозумілі. Я вважаю, що, наприклад, «Будинок Слово» якраз був ідеальним попаданням, ідеальним фільмом для фестивалю глядацького кіно.
Чи не пересікаються програми з іншими кінофестивалями? Ви говорили, що Одеський кінофестиваль вас підтримував і допомагав вам минулого року?
Так минулого року ми звернулися до всіх кінофестивалі за підтримкою, рекомендаціями. Нам запропонували взяти фільми, які показувались на цих кінофестивалях.
Цього року буде щось подібне?
В цьому році ми такого не робимо, ми будемо робити колаборації, але інші.
Чи будуть показані на кінофестивалі ваші проекти? Зокрема, можливо, у позаконкурсній програмі?
У нас буде 3 великі блоки: національний конкурс, міжнародний конкурс, і позаконкурсна програма. В останньому блоці й покажуть фільми, які мають будь-яке відношення до організаторів.
Ви можете сказати, яке співвідношення фільмів військової тематики до фільмів з іншими темами?
Десь відсотків 40 точно. Тобто це навіть не військовий драма, де все відбувається прямо під час боїв, а це відрізок життя, де фоново чи фігурує війна.
До України зараз прикута увага усього світу. Як фестиваль допоможе використати цю увагу для України і кіногалузі зокрема?
Так це дуже важлива історія. Щоб мати можливість достукатися до іноземців. Що в нас є своя культура, яка зараз знищується росією. Показати, що саме знищують, що саме могло мати розвиток, що саме могло йти далі? А зараз воно зупиняється через війну.
Я не можу не скористатися можливістю не запитати про фільм «Мій юний принц». На якій зараз стадії, що відбувається з фільмом, коли ми побачимо?
Поки не дуже добре. Ми продовжуємо працювати над сценарієм і зараз його переробили. У нас є варіант для співпродюсерства з італійцями. Держкіно нас підтримало і готове виділити кошти, але не зараз. А саме кошти — гарантія початку зйомок. Також є ризик, що італійці візьмуть повністю свій акторський каст.
