Яка все ж таки насолода подивитись на великому екрані історію, в якій немає жодної людини, а є лише звірі та одна абсолютно чарівна дівчинка-робот. Ну і ще невимовно красива анімація. Чому не тільки дітям, але і дорослим не можна пропустити в кінотеатрі мультфільм “Дикий робот”, розповідає ПроШоКіно.
Нарешті ми дочекалися виходу в прокат нового анімаційного шедевру від DreamWorks “Дикий робот”, яким довгий час мали змогу милуватися лише у вигляді трейлеру. Цей науково-фантастичний фільм з елементами мелодрами зняв тричі номінований на Оскар режисер Кріс Сандерс, який вважається легендою голівудської анімації. В свій час Сандерс був однією з ключових фігур діснеївського Відродження, працюючи над “Красунею і чудовиськом”, “Аладдіном” та “Королем Левом”. Та більш за все ми любимо його мультфільми “Ліло та Стіч” і “Як приборкати дракона”.
До речі, минуло більше десяти років відтоді, як Кріс Сандерс востаннє знімав повнометражний анімаційний фільм – його “Сімейка Крудс” вийшла у 2013 році. Тож є змога зʼясувати, чи не розгубив цей геній свій талант. Хоча судячи з того, що на сайті-агрегаторі Rotten Tomatoes рейтинг “Дикого робота” складає 98%, з Сандерсом все ОК.
Отже “Дикий робот”. Спочатку була книжка: у 2016 році в Америці вийшов та одразу став бестселером однойменний підлітковий роман від ілюстратора та письменника Пітера Брауна. Головна героїня цієї зворушливої історії – дівчина-робот на імʼя ROZZUM unit 7134, або скорочено “Роз”. У результаті аварії літака, який перевозив роботів, Роз опиняється на острові, де немає людей, зате є купа всякої звірини великої та маленької.
Роз, яка створена для того, щоб приймати та виконувати замовлення людських створінь, трохи збентежена, бо звірі замовлень не роблять. Але за часом роботка навчиться розуміти дикий світ навколо себе і, як це не дивно, знайде власну місію. Щось в програмуванні Роз на свіжому повітрі йде не так – адаптуючись до запропонованих умов, вона починає… розвиватись. І ось уже Роз керується не холодним мозком машини, а… серцем. Врешті-решт вона знаходить на острові сімʼю у вигляди гусеняти-сироти на імʼя Жовтодзьоб та лиса Фінка. Керуючись почуттями Роз перетворюється в ніжну матір, ідеальну, хоч і металеву. І це відображення емоційного зв’язку між матір’ю та дитиною, таке зворушливе, що без серветок глядачу ніяк. Але яка ж це потрібна кожній сімʼї історія.
Цікаво і те, що трансформація роботки міняє на краще і диких мешканців лісу. Лише обʼєднавшись навколо Роз та пригасивши свої тваринні інстинкти, на кшталт “більший жере меншого”, звіри отримують змогу вижити в суворих умовах, а потім і врятувати острів від робототехнічного вторгнення. “Іноді, щоб вижити, ми повинні стати більшими, ніж ми були запрограмовані”, – говорить Роз, підсумовуючи власну трансформацію.
Навіть з сюжету зрозуміло, що цей фільм має набагато більше завдань, ніж належало б мультфільму для дітей. Бо анімація – це лише форма, сама ж історія розрахована на мислячу аудиторію, готову до розмірковувань на тему співіснування людини та природи, над тим, що кожна істота в цьому світі має здібність “перевиконати” власну програму і стати чимось важливішим, ніж судилось і, врешті-решт, над тим, що власне означає бути живим. Автори “Дикого робота” пропонують нам версію того, як би виглядав світ, де ШІ, технології та природа можуть співіснувати. Версія, скажем чесно, научно-фантастична, але така щемлива, власне як і все, що знімає Кріс Сандерс.
В “Дикому роботі” є декілька алюзій на мультфільми “Зверополіс” (образ Лиса) и “Льодовиковий період” (образ опосумів), але це навіть цікаво.
В цілому ж вас чекає в кінотеатрі справжня магія анімації, гарний гумор та ніжні почуття – просто атракціон щедрих бонусів по ціні одного квитка. Критики вже бачать золоту статуетку Оскара за “найкращий повнометражний анімаційний фільм” в руках у Кріса Сандерса. Повністю підтримуємо ідею, бо скільки ж можна ходити в номінантах.
