«Хоча наш фільм, безумовно, є фентезійно-пригодницьким, у мене було внутрішнє правило, що все повинно виглядати правдоподібно та реалістично, дотримуючись реалістичних закономірностей, встановлених у зоології, соціології тощо», – каже Ісая Саксон про свою стрічку «Очі: Легенда Карпат», яка зібрала захоплені відгуки перших глядачів після світової прем’єри на фестивалі Sundance і вже скоро з’явиться в українських кінотеатрах.
Розповідаємо в матеріалі ПроШоКіно, як режисеру-дебютанту вдалося зібрати у своєму першому повнометражному фільмі зірковий акторський склад, і чому місцем дії цієї історії американець Саксон обрав саме Карпатські гори.
Фільм «Очі: Легенда Карпат», який виходить в український прокат 24 квітня, розповідає історію дівчини-підлітка на ім’я Юля, котра мешкає у віддаленому карпатському селі (Юлю грає 16-річна німецька акторка Гелена Зенгель, яка розпочала кар’єру 2020 року у вестерні Пола Грінграсса «Новини з усього світу» із Томом Генксом у головній ролі й одразу отримала за цю роботу номінації на «Золотий глобус» і премію Гільдії кіноакторів США у категорії «Найкраща актриса другого плану»). Юлю, як і всіх решту місцевих дітей, ростили в страху перед невловимими лісовими істотами, котрих тутешні мешканці називають Очі. Селяни вважають їх злими, небезпечними та полюють на них. Але якось Юля знаходить пораненого та покинутого малюка Очі – й розуміє, що це зовсім не чудовисько, а просто налякана й розгублена дитина, котрій потрібна допомога. Тож Юля, попри всі правила та заборони дорослих, тікає разом із малюком Очі у ліс, щоб допомогти йому повернутися додому.
У цієї незалежної стрічки неймовірно низький як для фентезі бюджет – лише $10 млн. Але при цьому її акторський склад вражає. Батька Юлі Максима, котрий очолює загін підлітків-мисливців на Очі, грає чотирикратний оскарівський номінант Віллем Дефо («Носферату», «Бідолашні створіння»). Маму дівчини Дашу втілила на екрані дворазова оскарівська номінантка, Дама Британської імперії Емілі Вотсон («Розсікаючи хвилі», серіали «Чорнобиль», «Дюна: Пророцтво»). А Петра, зведеного брата Юлі й одного з мисливців на Очі, зіграв Фінн Вулфгард – зірка фільмів «Воно», «Щиголь», «Мисливці на привидів» та супергітового серіалу Netflix «Дивні дива».
То як сценаристу і режисеру-дебютанту Ісаї Саксону вдалося залучити до свого першого фільму таких зірок?
Улюбленець Björk
Річ у тім, що ще до того, як взятися за велике кіно, випускник факультету кінорежисеру Академії мистецтв Сан-Франциско Ісая Скасон встиг прославитися як талановитий і дуже креативний режисер музичних кліпів для топових виконавців.
Першою помітною роботою Саксона та заснованої ним студії Encyclopedia Pictura 2007 року став кліп на пісню Knife американського рок-гурту Grizzly Bear, знятий у Долині смерті: це відео авторитетне музичне видання Pitchfork згодом включило до топ-50 музичних відео 2000-х на 26-й сходинці.
Коли кліп вийшов, молодому режисерові зателефонувала сама Björk, попросивши його зняти музичне відео на її сингл Wanderlust. Натхнення для кліпу режисер знайшов у роботах Хаяо Міядзакі, Стенлі Кубрика та Волта Діснея 1930-х років. У кліпі, робота над яким тривала понад дев’ять місяців, Саксон поєднав лялькову анімацію, масштабне 3D-моделювання, CGI та живі знімання. І зусилля себе виправдали: кліп отримав премію UK Music Video Award як Відео року, а Pitchfork поставив його на 21 місце у своєму вже згаданому топ-50.
Відтоді Ісая Саксон активно займався музичними відео – для Panda Bear, Dirty Projectors, Grizzly Bear, Seventeen Evergreen тощо. Його було названо одним із 25 нових обличь незалежного кіно за версією Filmmaker Magazine та одним із найкращих і найяскравіших нових режисерів за версією Esquire Magazine.
Захисник лісів, ментор для талановитих дітей і… безхатько
«Очі: Легенда Карпат» – фільм про те, наскільки близькими насправді можуть бути люди та природа. І для Ісаї Саксона ця екологічна складова є дуже важливою.
«”Принцеса Мононоке” Хаяо Міядзаке була для нас головним дороговказом у плані поваги до внутрішньої цінності природи незалежно від загального антропоцентризму фільму», – каже режисер, який свого часу сам дуже активно займався природозахисною діяльністю та з 2008 по 2011 рік навіть керував екологічним проєктом зі створення унікального поселення та ферми під назвою Trout Gulch у секвойних лісах Північної Каліфорнії.
Але це ще не всі суспільно-важливі ініціативи Саксона: так, 2012 році він став співзасновником DIY.org, найбільшої нині у світі онлайн-спільноти для дітей, де вони можуть навчатися практичних навичок із різноманітного майстрування, технологій та мистецтв і ділитися своєю творчістю.
За злою іронією долі, природа, котру так активно захищає Ісая, цьогоріч підкинула йому дуже неприємний сюрприз: унаслідок лісових пожеж будинок Саксона у Лос-Анджелесі повністю згорів. Через це режисер-безхатько навіть змушений був перенести вихід свого фільму у прокат, хоча все ж був присутній на його світовій прем’єрі на Sundance.
Противник ШІ та CGI
Фільм «Очі: Легенда Карпат» – це в хорошому сенсі повернення до минулого. Його естетика, елементи фентезі та поєднання практичних і цифрових ефектів миттєво припадуть до душі глядачам певного віку, але водночас є досить сучасними та настільки добре виконаними, щоб зацікавити молодшу аудиторію, яка виросла на насичених спецефектами фільмах останніх десятиліть.
У стрічці взагалі немає використання штучного інтелекту, але натомість є унікальне поєднання лялькової анімації, аніматроніки, мальованих декорацій та комп’ютерної графіки. І все це – щоб представити захопливий фентезійний світ, настільки схожий на наш, що важко відрізнити реальне від вигаданого. «Ісая Саксон створив світ, який не ані суто реалістичним, ані повною фантазією. І долучитися до цього світу було захоплююче», – віддає шану режисерові Віллем Дефо.
Навіть самих Очі у фільмі – фантастичних тварин, яких не існує у природі, – було зображено із використанням лише необхідного мінімуму CGI та VFX-ефектів.
Ісая Саксон сам розробив дизайн цих істот, орієнтуючись на референси з живої природи: китайських золотистих кирпатих мавп, різних довгоп’ятів і лемурів. «Я хотів, щоб Очі виглядали правдоподібно – так, ніби ви просто ще не бачили про них документальний фільм на BBC, – пояснює режисер. – Тому я вирішив переважно дотримуватися характеристик існуючих видів і не занадто захоплюватися фнтастичним дизайном. Я співпрацював із John Nolan Studios у Лондоні, щоб втілити мої малюнки в життя: Девід Дарбі ліпив істот, Адріан Періш та Карл Галліван розробляли внутрішню аніматроніку, а Джон Нолан керував усім процесом. Незважаючи на те, що це невелика студія, ці спритні хлопці зокрема робили практичні ефекти для блокбастеру «Світ Юрського періоду: Відродження», котрий виходить цього року».
Дорослих Очі у фільмі грають люди в спеціальних костюмах із важкими аніматронними головами та видовженими кінцівками. А чарівний малюк Очі – це аніматронна лялька, з якою фізично співпрацювали актори на майданчику. І зрештою CGI та VFX-ефектів коли й використовувалися у фільмі – то переважно не для того, щоб щось домалювати, а щоб просто видалити з кадру ляльководів.
Предки родом із Карпат
Прагнучи зробити свій фільм максимально реалістичним, Саксон навіть не думав знімати його ще десь, окрім справжніх Карпат. А саме ці гори він обрав місцем дії своєї історії через те, що його предки – родом із Карпатського регіону.
Але на екрані Карпати виглядають як… гористий острів посеред моря. «Наше місце дії, острів Карпатія, є колажем, безпосередньо натхненним Карпатськими горами, що простягаються через Східну Європу, – пояснює режисер. – Щоб створити нашу версію цього світу, ми знімали в невеликих віддалених селах та у найвищих доступних дорогами горах Трансільванії. Карпати зберігають найбільшу кількість незайманих пралісів та найвищу популяцію ведмедів, вовків та рисей у всій Європі. Там панує глибоке відчуття таємниці, як у природному світі, так і в культурі людей. Коли ви там покидаєте міста та заглиблюєтеся в сільську місцевість, це схоже на подорож у часі до світу, де люди все ще їздять на кінних возах, косять поля косами та будують стоги сіна, щоб годувати своїх тварин протягом довгої зими. Але водночас там є і супермаркети, і мінівени. Це – світ різних поколінь, що я вважаю дуже захопливим».
Хоча фільм знімався у румунський частині Карпат, але в ньому також є багато українського. Зокрема – музика: наприклад, у стрічці можна почути, як по радіо грає пісня композитора Ігоря Шамо на слова Юрія Рибчинського «Три поради», або як Віллем Дефо підспівує українському романсу «Взяв би я бандуру».
У цьому міксі вигаданого та реального, в еклектичному поєднанні різних епох і географічних локацій ховається справжня магія кіно, котру режисер-дебютант зміг розкрити через дуже щиру, особисту та справді чарівну історію. «Наш фільм – про стосунки між дитиною та іншим видом і про те, як це може стати переломною подією в житті», – каже Ісая Саксон. І для нього самого, без сумніву, цей фільм також вже може вважатися переломною подією у житті, адже «Очі: Легенда Карпат» вочевидь вже подарували світу нового і дуже цікавого кіноказкаря, про якого ми ще точно не раз почуємо.
