«Тут я міг самостійно виконати свої власні трюки, чого не робив з 20 років, коли знімався у «Падінні «Чорного яструба». Звісно, коли тобі за 40, це зовсім по-іншому, та я подумав, що це буде цікавим викликом», – каже Джош Гартнетт про свою роботу у «Рейсі навиліт».
Цю стрічку, котра виходить в український прокат 17 квітня, критики вже жартома називають «Джоном Віком у літаку» та «високооктановим авіаційним трилером».
За сюжетом загадкова впливова таємна організація відстежує терориста-суперхакера, відомого як Привид і вербує для цієї роботи невдачливого найманця, білявого п’яницю на ім’я Лукас Рейєс (Джош Гартнетт). Лукас давно випав з обойми, тож зараз готовий братися за будь-яку роботу, щоб повернути своє колишнє життя і знову бути успішним. Місія не видається занадто складною: Лукасу потрібно сісти на літак з Бангкока до Сан-Франциско, на борту ідентифікувати та знешкодити Привида, і доставити його живим до США. Але є нюанс: у Привида багато ворогів, і всі вони дізналися де й коли його шукати. Тож весь літак тепер повний професійних кіллерів…
Робота у «Рейсі навиліт», знятому режисером Джеймсом Мадіганом («Трансформери: Час Звіроботів», «Мег») і продюсерською командою, що працювала над франшизою «Джон Вік», стала для Гартнетта поверненням у світ екшену, на яке він вже й не сподівався. У матеріалі ПроШоКіно розповідаємо про кар’єрний шлях цього різнопланового актора, котрий вміє і екшен, і драму, і комедію.
З Міннесоти на «Перл-Гарбор»
Джошуа Деніел Гартнетт народився у місті Сент-Пол, столиці штату Міннесота, 21 липня 1978 року. Невдовзі його батьки розлучилися і всі їхні четверо залишилися в Сент-Полі з батьком Деніелом, який невдовзі знову одружився. Коли Джош підріс, сім’я переїхала у Міннеаполіс, найбільше місто Міннесоти. У школі хлопець професійно займався футболом, але у 16 років був змушений забути про спорт через травму коліна. На щастя, він вже тоді мав плани на альтернативний кар’єрний шлях, адже паралельно грав у дитячому театрі.
Також Джош думав про те, щоб стати художником, але зрештою обрав професію кіноактора, надихнувшись досвідом роботи у магазині відеопрокату, де він відкрив для себе все розмаїття світу кіно.
Після закінчення школи Гартнетт вступив на акторський факультет Парчейз-коледжу при університеті Нью-Йорка, але провчився там лише один курс: його виключили після того, як Гартнетт написав листа декану, в якому стверджував, що система оцінювання коледжу пригнічує творчість студентів. Коли після виключення 19-річний Джош замислився, що ж робити далі, його агентка Ненсі Кремер, яка раніше допомогла хлопцю отримати роботу в телевізійній рекламі, порадила йому переїхати до Лос-Анджелеса.
1997 року молодий актор дебютував на телебаченні у серіалі «Метод Крекера». І його кар’єра в Голлівуді стрімко пішла вгору. 1998-го Гартнетт зіграв одразу у двох успішних фільмах жахів – «Гелловін: 20 років потому» та «Факультет». А 1999-го втілив шкільного спокусника Тріпа Фонтейна у фільмі «Незайманки-самогубці» – дебютній режисерській роботі Софії Копполи. Завдяки всім цим ролям Джош Гартнетт не лише отримав професійне визнання, але й став завсідником різноманітних рейтингів найкрасивіших і найсексуальніших акторів.
Та справжній прорив стався 2001 року, коли на екрани вийшов «Перл-Гарбор» – епічна військова мелодрама Майкла Бея про двох друзів, військових пілотів Рейфа (Бен Аффлек) і Денні (Джош Гартнетт), які опиняються у вирі Другої світової. Фільм, який отримав чотири номінації на «Оскар» і одну з них виграв (за найкращий монтаж звуку), мав шалений касовий успіх, зібравши майже $450 млн, і зробив Гартнетта справжньою зіркою.
Відмовився бути Бетменом
Того ж 2001 року відбулася прем’єра «Падіння «Чорного яструба» – історична військова драма режисера Рідлі Скотта, нагороджена згодом двома «Оскарами»: за найкращий звук та найкращий монтаж. Стрічка, заснована на реальних подіях, що відбулися 1993 року в Могадішо (Сомалі), розповідає про миротворчу місію ООН. Вдало розпочата операція через два збиті вертольоти марки «Чорний яструб» перетворюється на безперервний бій тривалістю майже добу, який забрав життя 18 американців, 1 малайзійця і до тисячі громадян Сомалі. У цій стрічці Гартнетт зіграв Метта Еверсмана, реального штаб-сержанта 75-го полку рейнджерів, який згодом написав мемуари про події в Могадішо. Окрім Гартнетта, у фільмі також зіграли такі зірки, як Ерік Бана, Юен Мак-Грегор, Орландо Блум, Сем Шепард, Джейсон Айзекс, Ніколай Костер-Валдау та багато інших.
Здавалося б, після такої епічної стрічки Джош Гартнетт мав би і далі зніматися виключно у блокбастерах. Але він вирішив піти іншим шляхом.
«Я знаю, що це дивно чути від актора, але я справді хотів робити конкретні типи фільмів, і відчував, що у мене є можливість це зробити, тому що мені дуже пощастило в молодому віці. Тому я використав той невеликий вплив, який у мене був, щоб створити ці фільми», – пояснює актор своє рішення зніматися виключно у проєктах, які чимось цікаві особисто йому, незважаючи на кар’єрні та гонорарні перспективи.
Цей бажання йти власним, а не протореним шляхом, призвело до того, що актор навіть відмовився від можливості зіграти Бетмена в «Темному лицарі» (2008) Крістофера Нолана. Тоді Гартнетт і Нолан в зустрілися для попередньої розмови, виявили зацікавлість у спільній роботі, але далі планів справа не пішла. «У мене була початкова розмова з Джошем, але він тоді ж прочитав сценарій мого брата Джонатана для фільму «Престиж» і був більше зацікавлений у тому, щоб взяти участь у ньому. Тому наша співпраця не склалася», – згадував Нолан. Іронія в тому, що відмовившись від «Темного лицаря», ролі в «Престижі» Гартнетт не отримав. Але не надто засмутився, продовжуючи зніматися в тих проєктах, які йому цікаві.
Від «Бульварних жахіть» до «Оппенгеймера»
2014-го на екрани вийшли «Бульварні жахіття» – заснований на різноманітних популярних горор-сюжетах і персонажах серіал телеканалу Showtime, де Гартнетт зіграв із роковою красунею Євою Грін і відкрив нову сторінку своєї популярності.
А трохи раніше, 2011 року на зніманнях бельгійсько-індійсько-австралійського фантастичниого пригодницького фільму про подорожі у часі «Коханці» (вийшов 2015-го) Джош познайомився із власною роковою красунею – британською акторкою та моделлю Темсін Егертон. Вони зіграли подружжя у фільмі – і вже невдовзі стали парою в реальності (хоча офіційно побралися лише 2021 року). Зараз у них четверо дітей. Під час пандемії Джош із родиною перебралися до Великої Британії, придбавши невеличку ферму у сільській глушині за годину їзди потягом від Лондона. Актор розводить курей і кіз, оре поле трактором (щоправда, не якимось завалящим, а Lamborghini) – і почувається повністю задоволеним життям.
Але, звісно, не перестає працювати – і обирати справді цікаві проєкти. Не так давно Гартнетту і Нолану все ж вдалося попрацювати разом – над «Оппенгеймером» (2023), що виграв сім премій «Оскар», зокрема у категоріях «Найкращий фільм» та «Найкраща режисерська робота». У стрічці Джош зіграв фізика-ядерника Ернеста Лоуренса. «Кріс – унікальний кінорежисер на всіх рівнях, – згадує актор про цей досвід. – Він – чудовий приклад людини, яка змогла створити свого роду незалежний стиль фільму з величезним бюджетом, посеред величезної індустрії, і при цьому мати безліч людей, які хочуть цей фільм побачити. Це чудове досягнення. Я, напевно, можу порахувати на пальцях двох рук режисерів, які могли б це зробити».
Ще одним із таких режисерів актор називає М. Найта Ш’ямалан, у чиєму психологічному трилері «Западня» (2024) він зіграв серійного вбивцю, який намагається втекти від поліції на поп-концерті.
І ось вже 17 квітня ми побачимо Гартнетта знову у ролі вбивці – але вже не хитромудрого раціонального маніяка, а найманця-невдахи, п’яниці у гавайській сорочці, котрий, утім, здатен на справжні дива: так само, як і чудовий актор, що його зіграв.
