Війна. Страшна подія у житті особистості і цілих народів. Явище, яке розриває світ на зовсім різні “до”, “зараз” і “після”. Адже пережиті жахіття, смерть, несправедливість – змушують дивитися на світ зовсім з іншого кута зору, часто незрозумілого тим, хто війни не бачив.
Автор романів «На Західному фронті без змін» (1929), «Повернення» (1931), «Іскра життя» (1952), «Час жити і час помирати» (1954), «Чорний обеліск» (1956). німецький письменник Еріх Марія Ремарк, мабуть, один з найвідоміших літераторів, які бачили війну на власні очі і потім відверто розповідали усьому світу про її жахіття, аби це не повторилося знову.
Представник “втраченого покоління”, він описував події Першої світової війни, проте більшість з написаного актуальне й нині. Редакція ПроШоКіно підібрала 10 цитат письменника, які будуть глибоко зрозумілі українцям.
«Кожен солдат залишається жити тільки завдяки тисячам різних випадковостей».
***
«Фронт – це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі».
***
«Чекаєш чудес, а потім все зводиться до буханця хліба».
***
«Ніхто начебто не хоче війни, аж раптом вона вже тут. Ми не хотіли воювати, інші твердять те саме, а проте вже пів світу воює».
***
«Вітер надії, що летить над згарищами й понівеченими полями, шалена лихоманка нетерпіння, розчарування, болючий жах смерті й незбагненне запитання: „чому?“. Чому не кладуть цьому край?».
***
«Хтось нацьковує народ на народ, і люди вбивають — мовчки, слухняно, по-дурному, не розуміючи, що роблять, і не відчуваючи ніякої провини. Я бачу, що найкращі уми людства винаходять зброю й слова, аби це тривало й далі, та ще й у найвигадливіших формах. І разом зі мною це бачать усі люди мого віку, тут і за кордоном, в усьому світі, зі мною це переживає все моє покоління».
***
«Яке ж усе брехливе й нікчемне, коли тисячолітня цивілізація не змогла запобігти тому, щоб пролилися ці річки крові, коли вона допустила існування сотень тисяч отаких катівень. Тільки в госпіталі видно, що таке насправді війна».
***
«Хлопче, — кажу я до мерця, але вже зовсім спокійно. — Сьогодні ти, завтра я. Але якщо я повернуся звідси, то боротимуся проти того, що зламало нас обох: у тебе забрано життя, а в мене? У мене теж забрано життя. Обіцяю тобі, хлопче. Це ніколи не повинно повторитися».
***
«Можливо, війни трапляються знову й знову лише тому, що одні ніколи не можуть до кінця відчути страждання інших».
***
«Що сталося б з нами, якби ми збагнули все, що відбувається на фронті!».
***
«Може, я ніколи не буду щасливий, може, війна знищила цю можливість, і я всюди буду трохи чужим і ніде не почуватимуся вдома, але ніколи, думаю, я не почуватимуся безнадійно нещасним, бо завжди буде щось, що підтримає мене, — хоча б мої ж руки, або зелене дерево, або подих землі. Частина мого життя була віддана справі руйнування, віддана ненависті, ворожнечі, вбивству. Але я залишився живий. В одному цьому вже завдання і шлях. Я хочу вдосконалюватися й бути до всього готовим. Я хочу, щоб руки мої трудилися й думка не засинала. Мені не треба багато. Я хочу завжди йти вперед, навіть якщо іноді з’являється бажання зупинитися. Треба багато чого відновити й виправити, треба, не шкодуючи сил, розкопати те, що було засипано уламками в ті роки, коли стріляли гармати й кулемети. Не всім судилося бути піонерами, потрібні й слабші руки, потрібні й малі сили. Серед них я шукатиму своє місце. Тоді мертві замовкнуть і минуле не переслідуватиме мене, а допомагатиме».
Як повідомляла редакція ПроШоКіно, топ-6 речей з армійського гардеробу, які стали культовими завдяки кінематографу.
