Кінофраншиза “Закляття”, мабуть, одна з наймоторошніших і страшніших, що поводилось подивитись. До цієї франшизи також входять фільми про “Анабаель” та “Монахиню”. І от в українських кінотеатрах стартує прокат нової частини – “Закляття 4: Останній обряд” режисера Майкла Чавеса. І, схоже, що остання частина дійсно сподобалась глядачам не тільки в Україні, а й в усьому світі. Фільм вже заробив за стартовий вікенд 187 мільйонів дол у світовому прокаті. Це найкращий результат у рамках цієї ж франшизи і взагалі рекорд серед усіх горорів за останні декілька років. ПроШоКіно подивились фільм і розповідає, чому стрічка стала такою успішною.
Почнемо з того, що сім’я Воррени – це реальні люди, що досліджували паранормальні явища в США десь з 50-х по 80-ті рр. Тожу усі фільми “Закляття” були зняті на основі їхніх реальних справ та досліджень, звісно, з домішками авторської вигадки. Проте ця родина та їхня діяльність стала натхненням (і досі є) для багатьох книг і фільмів про паранормальні явища.
Фільм “Закляття 4” починається з флешбеку – у 1964 році вагітна Лоррейн Воррен та її чоловік Ед беруться за свою першу справи. Та все йде не так і жінка потрапляє у лікарню з передчасними пологами. Народжується їхня донька Джуді. А основні ж події відбуваються через 22 роки, у 1986 році. Воррени відійшли від справ і живуть в тіні, Ед має проблеми із серцем, Лоррейн відчуває тягар усіх пережитих “зустрічей” із надприродним. Їхня донька Джуді вже доросла й тепер також втягується у боротьбу з темними силами, бо успадкувала від матері дар передбачення. Сімейне подружжя здебільшого читає лекції. Проте донька починає бачити жахливі видіння. У цей же час сім’ю Смарлів в іншому штаті починає тероризувати невидиме зло.
Еда і Лорейн Ворренів знову зіграли Патрік Вілсон (“Аквамен”, “Фарго”) та Віра Фарміга (“Осінь у Нью-Йорку”). Їхня злиття з образами дуже влучне та органічне, крім того, між ними відчувається хімія. Тепер до них додається ще Міа Томлінсон, що зіграла Джуді. Поки що це єдина гучна роль для акторки, проте, ми впевнені, не остання.
У стрічці менше моторошного демонізму і більше сімейної драми, тож фільм вийшов загалом в атмосфері франшизи, проте більш “людяний”. Хоча все побудовано за класичною схемою, має достатньо артефактів та підказок. Для когось це буде розчаруванням через очікування шаленої дози горору. Проте для шанувальників франшизи фінал виявиться зворушливим і ностальгійним.
